ворон

во́рон

I -а, ч.

1》 Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (перев. в лісі).

2》 Рід гри, в якій імітується напад ворона на курчат, що їх захищає квочка.

II прикм., нар.-поет., рідко.

Вороний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворон — Крук, д. гавран, (грак) гайворон. Словник синонімів Караванського
  2. ворон — Гавран, (вона) гавря, ґава, (воно) гавреня, гайворон, (вона) гайвороха, (воно) гайвороня, гайворонятко, крук, крякун Словник чужослів Павло Штепа
  3. ворон — ВО́РОН¹, а, ч. 1. Те саме, що крук. На стрісі, край угла селянської хати, Сів ворон та й кряче, недолю віщує (І. Франко); Кряче ворон в темнім гаї, неньку сповіщаючи (В. Винниченко); Чорний ворон кричав на верхівці обпаленої блискавкою сосни (О. Словник української мови у 20 томах
  4. Ворон — Во́рон прізвище населений пункт в Україні * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  5. ворон — ВО́РОН (чорний хижий птах), КРУК, КРЮК діал., КРАК діал. Сидить ворон на могилі Та з голоду кряче... (Т. Шевченко); Над полями маячіли зграї круків (А. Шиян); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! (П. Словник синонімів української мови
  6. ворон — Во́рон, -рона; во́рони, -нів, -нам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ворон — ВО́РОН¹, а, ч. 1. Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір’ям, що живе подалі від осель (переважно в лісі). На стрісі, край угла [рогу] селянської хати, Сів ворон та й кряче, недолю віщує (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. ворон — (ст.слов. < давньопрусської) Назва консолі, кронштейну в давньоруській архітектурі. Архітектура і монументальне мистецтво