ворон
ВО́РОН¹, а, ч.
1. Те саме, що крук.
На стрісі, край угла селянської хати, Сів ворон та й кряче, недолю віщує (І. Франко);
Кряче ворон в темнім гаї, неньку сповіщаючи (В. Винниченко);
Чорний ворон кричав на верхівці обпаленої блискавкою сосни (О. Донченко);
* У порівн. Чи попадуть там [на казенну пайку], чи ні, а ти вже крячеш над дітьми, як чорний ворон (С. Васильченко).
2. Різновид гри, у якій імітується напад ворона на курчат, що їх захищає квочка.
[Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата – у ворона, у гусей!.. (М. Кропивницький);
Панночка виглядає .. дівчат, що грають у ворона (Л. Яновська).
◇ (1) Куди́ [і] во́рон [і] кісто́к (ко́сті, рідко косте́й) не зано́сить / не занесе́ – дуже далеко, у найвіддаленіше місце.
Вадим Малуші з серця викинути не може. Коли б це не князь та не Святослав, то він його повабив би на руку: “Ти або я!” А як ні, то взяв би Малушу і заніс туди, куди ворон костей не заносить (Б. Лепкий);
Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі, не схожі ні на що на світі, звірині заповідники, ті місця, куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (О. Довженко);
– Ой, бійся скуки, Нінко!.. Вона, як необ'їжджений кінь, може завести тебе в такі нетрі, куди ворон і кісток не заносить (С. Добровольський);
– Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світу, куди й ворон не занесе кості твоїх знайомих (І. Нечуй-Левицький);
Не ка́ркай [як (мов, ні́би і т. ін.) [та] воро́на ([той] во́рон)] див. ка́ркати;
(2) Чо́рний во́рон (вороно́к), розм. – крита машина, в якій у СРСР у період масових репресій перевозили заарештованих.
Мали більш-менш усталене поняття про “чорного ворона” як про атрибут всіх “охранок” і їхніх тюрем.., що майже став міфічною істотою, нарівні з відьмаками й драконами (І. Багряний);
Перед нами по селах ходили якісь люди, підмовляли в партизани, а після них з'явився чорний ворон. Діти залишились сиротами, а жінки та матері ламають рученьки, рвуть на собі коси (В. Земляк);
Вранці його знову посадять до чорного ворона та й одвезуть спершу до в'язниці, а тоді вже до табору (А. Дімаров);
Про .. синдром “культурної шизофренії” – коли вночі чекається на “чорний воронок”, .. коли єдиносанкціонована – соцреалістична-естетична доктрина прямо проголошує чинною для свідомості не ту дійсність, що є, а ту, що має бути, писано й переписано вже донесхочу (О. Забужко).
ВО́РОН² див. ворони́й.
Значення в інших словниках
- ворон — Крук, д. гавран, (грак) гайворон. Словник синонімів Караванського
- ворон — Гавран, (вона) гавря, ґава, (воно) гавреня, гайворон, (вона) гайвороха, (воно) гайвороня, гайворонятко, крук, крякун Словник чужослів Павло Штепа
- ворон — I -а, ч. 1》 Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (перев. в лісі). 2》 Рід гри, в якій імітується напад ворона на курчат, що їх захищає квочка. II прикм., нар.-поет., рідко. Вороний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Ворон — Во́рон прізвище населений пункт в Україні * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- ворон — ВО́РОН (чорний хижий птах), КРУК, КРЮК діал., КРАК діал. Сидить ворон на могилі Та з голоду кряче... (Т. Шевченко); Над полями маячіли зграї круків (А. Шиян); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! (П. Словник синонімів української мови
- ворон — Во́рон, -рона; во́рони, -нів, -нам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ворон — ВО́РОН¹, а, ч. 1. Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір’ям, що живе подалі від осель (переважно в лісі). На стрісі, край угла [рогу] селянської хати, Сів ворон та й кряче, недолю віщує (Фр. Словник української мови в 11 томах
- ворон — (ст.слов. < давньопрусської) Назва консолі, кронштейну в давньоруській архітектурі. Архітектура і монументальне мистецтво