1. Словник української мови у 20 томах

ворона

ВОРО́НА, и, ж.

1. Хижий птах родини воронових із чорним або сірим пір'ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів.

На шлях дивлюся та на поле, Та на ворону на хресті (Т. Шевченко);

Пролетіла ворона і сіла на тину (М. Коцюбинський);

Вітер ворону вгорі забивав, і вона мимоволі боком летіла та крякала (П. Тичина).

2. перен., зневажл. Про неуважну людину; роззява.

– Ворона! Роззява! Як ти міг випустити з уваги найголовніше? (із журн.).

◇ (1) Бі́ла воро́на – той, хто виділяється серед інших чимось незвичайним; зовсім не схожий на інших.

Не дуже любі ті, хто білу серед нас нагадує ворону (М. Рильський);

– Раз інші вступають [у загін], то й тобі треба. Не білою ж вороною серед них бути (А. Головко);

В гурті окупантів Шольц видався йому білою вороною (С. Голованівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворона — ВОРОНА – ВОРОН – ҐАВА – ГАЛКА Ворона, р. мн. -он. Хижий птах із чорним або сірим пір’ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів, а також переносно. Якщо в день святого Юрія сховається в житі ворона, то буде врожайне літо (О.Воропай). Ворон, -а. Літературне слововживання
  2. ворона — -и, ж. 1》 Хижий птах із чорним або сірим пір'ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів. 2》 перен., зневажл. Про неуважну людину; ґава, роззява. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Ворона — Воро́на прізвище Орфографічний словник української мови
  4. ворона — ворона: ◊ яка ворона в во́ду, така́ й з води́ (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. ворона — Ворона вороні ока не видовбає. Лихий лихому лиха не вдіє. Ворона і за море літала, а все вороною вертала. Ледачий буде ледачим, де б його не поклав. Місце лихого не змінить. Не кракала ворона, як в гору летіла, не закракала, як і на плоті сіла. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. ворона — див. неуважний Словник синонімів Вусика
  7. ворона — Птах ряду горобцеподібних; в кількох підвидах поширений в усій Євразії та Пн. Африці; в Україні в. сіра (довж. тіла до 43 см) — поширена на всій території; в. чорна (довж. тіла до 50 см) — іноді залітає. Універсальний словник-енциклопедія
  8. ворона — воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
  9. ворона — ВОРО́НА (хижий птах із чорним або сірим пір'ям), ГА́ВА, ГА́ВРЯ діал. Пролетіла ворона і сіла на тину (М. Коцюбинський); В синім небі зграї ґав, вітер кучерявий (В. Сосюра); Зовсім осінь! У полі пусто, тільки ґаврі літають (Є. Гребінка). РОЗЗЯ́ВА ч. і... Словник синонімів української мови
  10. ворона — Воро́на, -ни; воро́ни, воро́н, -ро́нам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. ворона — ВОРО́НА, и, ж. 1. Хижий птах із чорним або сірим пір’ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів. На шлях дивлюся та на поле, Та на ворону на хресті (Шевч., II, 1963, 279); Пролетіла ворона і сіла на тину (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  12. ворона — Ворона, -ни ж. 1) Ворона. Ворона маненька, та ріт великий. Ном. 2) — морська. пт. = синьоворонка. Вх. Пч. II. 9. Словник української мови Грінченка