1. Словник української мови в 11 томах

ворона

ВОРО́НА, и, ж.

1. Хижий птах із чорним або сірим пір’ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів.

На шлях дивлюся та на поле, Та на ворону на хресті (Шевч., II, 1963, 279);

Пролетіла ворона і сіла на тину (Коцюб., І, 1955, 410);

Вітер ворону вгрі забивав, і вона мимоволі боком летіла та крякала (Тич., І, 1957, 236).

◊ Бі́ла воро́на див. бі́лий;

Ля́кана (поло́хана і т. ін.) воро́на й куща́ (й ті́ні, й пня) бої́ться — про того, хто раз перелякався і потім усього боїться; дуже обережний;

Ні па́ва ні воро́на див. па́ва;

Пізна́ти воро́ну по пі́р’ю — видно справжню суть людини з її поведінки.

2. перен., зневажл. Про неуважну людину; гава, роззява.

— Дітей малих за що посадив? — По приказанію вашому, за бунт. — Ворона! — крикнув на його, — по приказанію вашому!.. — затвердив та кажеш одно (Мирний, І, 1954, 284).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворона — ВОРОНА – ВОРОН – ҐАВА – ГАЛКА Ворона, р. мн. -он. Хижий птах із чорним або сірим пір’ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів, а також переносно. Якщо в день святого Юрія сховається в житі ворона, то буде врожайне літо (О.Воропай). Ворон, -а. Літературне слововживання
  2. ворона — -и, ж. 1》 Хижий птах із чорним або сірим пір'ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів. 2》 перен., зневажл. Про неуважну людину; ґава, роззява. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворона — ВОРО́НА, и, ж. 1. Хижий птах родини воронових із чорним або сірим пір'ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів. На шлях дивлюся та на поле, Та на ворону на хресті (Т. Шевченко); Пролетіла ворона і сіла на тину (М. Словник української мови у 20 томах
  4. Ворона — Воро́на прізвище Орфографічний словник української мови
  5. ворона — ворона: ◊ яка ворона в во́ду, така́ й з води́ (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. ворона — Ворона вороні ока не видовбає. Лихий лихому лиха не вдіє. Ворона і за море літала, а все вороною вертала. Ледачий буде ледачим, де б його не поклав. Місце лихого не змінить. Не кракала ворона, як в гору летіла, не закракала, як і на плоті сіла. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. ворона — див. неуважний Словник синонімів Вусика
  8. ворона — Птах ряду горобцеподібних; в кількох підвидах поширений в усій Євразії та Пн. Африці; в Україні в. сіра (довж. тіла до 43 см) — поширена на всій території; в. чорна (довж. тіла до 50 см) — іноді залітає. Універсальний словник-енциклопедія
  9. ворона — воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти, зневажл. Нічого не робити, не працювати, ледарювати. — Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
  10. ворона — ВОРО́НА (хижий птах із чорним або сірим пір'ям), ГА́ВА, ГА́ВРЯ діал. Пролетіла ворона і сіла на тину (М. Коцюбинський); В синім небі зграї ґав, вітер кучерявий (В. Сосюра); Зовсім осінь! У полі пусто, тільки ґаврі літають (Є. Гребінка). РОЗЗЯ́ВА ч. і... Словник синонімів української мови
  11. ворона — Воро́на, -ни; воро́ни, воро́н, -ро́нам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. ворона — Ворона, -ни ж. 1) Ворона. Ворона маненька, та ріт великий. Ном. 2) — морська. пт. = синьоворонка. Вх. Пч. II. 9. Словник української мови Грінченка