1. Словник української мови в 11 томах

ворон

ВО́РОН¹, а, ч.

1. Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір’ям, що живе подалі від осель (переважно в лісі).

На стрісі, край угла [рогу] селянської хати, Сів ворон та й кряче, недолю віщує (Фр., XIII, 1954, 94);

Чорний ворон кричав на верхівці обпаленої блискавкою сосни (Донч., III, 1956, 110).

◊ Во́рон во́рону о́ка не ви́клює — один одному не буде шкодити.

Пан і старшина-як брати рідні! Ворон ворону ока не виклює (Мирний, II, 1954, 85).

2. Рід гри, у якій імітується напад ворона на курчат, що їх захищає квочка.

[Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата — у ворона, у гусей!.. (Кроп., II, 1958, 25);

Панночка виглядає.. дівчат, що грають у "ворона" (Л. Янов., І, 1959, 143).

ВО́РОН², прикм., нар.-поет., рідко. Вороний.

Козак коника сідлає, З кониченьком розмовляє: — Біжи ж, коню, біжи ворон Аж до тихого Дунаю (Чуб., V, 1874, 169);

[Явдоким (співа):] Над козачим білим трупом Чорний ворон кряче, У ніженьках, на припоні, Ворон коник плаче (Кроп., V, 1959, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворон — Крук, д. гавран, (грак) гайворон. Словник синонімів Караванського
  2. ворон — Гавран, (вона) гавря, ґава, (воно) гавреня, гайворон, (вона) гайвороха, (воно) гайвороня, гайворонятко, крук, крякун Словник чужослів Павло Штепа
  3. ворон — I -а, ч. 1》 Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (перев. в лісі). 2》 Рід гри, в якій імітується напад ворона на курчат, що їх захищає квочка. II прикм., нар.-поет., рідко. Вороний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ворон — ВО́РОН¹, а, ч. 1. Те саме, що крук. На стрісі, край угла селянської хати, Сів ворон та й кряче, недолю віщує (І. Франко); Кряче ворон в темнім гаї, неньку сповіщаючи (В. Винниченко); Чорний ворон кричав на верхівці обпаленої блискавкою сосни (О. Словник української мови у 20 томах
  5. Ворон — Во́рон прізвище населений пункт в Україні * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  6. ворон — ВО́РОН (чорний хижий птах), КРУК, КРЮК діал., КРАК діал. Сидить ворон на могилі Та з голоду кряче... (Т. Шевченко); Над полями маячіли зграї круків (А. Шиян); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! (П. Словник синонімів української мови
  7. ворон — Во́рон, -рона; во́рони, -нів, -нам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ворон — (ст.слов. < давньопрусської) Назва консолі, кронштейну в давньоруській архітектурі. Архітектура і монументальне мистецтво