ворухливий

РУХЛИ́ВИЙ (про людину — повний життєвої сили, енергії, здатний швидко рухатися), ЖВА́ВИЙ, МОТО́РНИЙ, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, ПРОВО́РНИЙ, ПРУДКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, В'ЮНКИ́Й, ВЕРТЛЯ́ВИЙ, ВЕРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, СПРИ́ТНИЙ, ПОВОРОТКИ́Й, КРУТЛИ́ВИЙ, ШУ́СТРИЙ розм., ВОРУХЛИ́ВИЙ розм., ВОРУХКИ́Й розм., ВОРУШКИ́Й розм., РУХЛЯ́ВИЙ розм., ЗВИ́ННИЙ діал. Змолоду.. був він рухливий, палкий до діла і проворний (І. Франко); Був собі хлопчик дуже жвавий, Моторний і цікавий (Л. Глібов); Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання,.. — вона здавалась русалкою (Панас Мирний); Загалом він був здоровий хлопець, а діяльне життя на полонинах зробило його звинним, метким (Г. Хоткевич); Ростом невеликий, але такий прудкий, жвавий, що навряд чи й двоє з ним справились би (О. Гончар); Хапкий, верткий, в'юнкий та спішний на вдачу, він і в звичайний час все чогось ніби кудись хапався, кудись поспішав, вертівся, метушився (І. Нечуй-Левицький); Кричить (Турн), рубає, вередує, не б'ється, бач, а мов жартує, Бо був вертлявий і силач (І. Котляревський); Товстий, окадкуватий, він ледве поспішав за вертливим, як в'юн, лакеєм (Панас Мирний); Пройшовся (Курбас) кімнатою, прудкий, легкий, у незвичній смугастій блузі (А. Хорунжий); Він маленький, дрібненький, мабуть, верткий, непосидячий і дуже спритний (І. Сенченко); Була вона досить повороткою, догадливою (О. Лупій); Попереду вискочила прудконога малеча, шустра й рожевощока (І. Цюпа); Чорне коротеньке пальто міцно охоплювало його добре виковану, ворухливу постать (О. Копиленко); Чубов не в міру ворухкий був піп (І. Ле); До гурту підходить рухлявий, як млинок, чоловік (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. жва́вий, непосидю́чий, 1. спри́тний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворухливий — ворухли́вий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. ворухливий — ВОРУШКИЙ див. РУХЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. ворухливий — -а, -е, розм. Те саме, що рухливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ворухливий — ВОРУХЛИ́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що рухли́вий 2. Чорне коротеньке пальто міцно охоплювало його добре виковану, ворухливу постать (О. Копиленко); Маленькою ворухливою цяткою маячив над станцією прапор! (І. Словник української мови у 20 томах
  5. ворухливий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  6. ворухливий — ВОРУХЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що рухли́вий. Низько у небі стримить.. пізній місяць.. Через його спотикаються хмаринки,.. ворухливі, як рибки (Вас., II, 1959, 263); Чорне коротеньке пальто міцно охоплювало його добре виковану, ворухливу постать (Коп., Вибр., 1953, 244). Словник української мови в 11 томах
  7. ворухливий — Ворухливий, -а, -е Подвижной; безпокойный. Словник української мови Грінченка