впевнений

УПЕ́ВНЕНИЙ (ВПЕ́ВНЕНИЙ) у кому, чому, перев. з спол. що (який має тверде переконання щодо когось, чогось), ПЕРЕКО́НАНИЙ, ПЕ́ВНИЙ (ПЕВЕН). В порядності Грицька Тимоха був упевнений, бо знав його змалку (А. Головко); Він впевнений, що Федора нічого не знає про його останні зальоти (М. Стельмах); Я був глибоко переконаний в перемозі, і переміг (О. Довженко); Ти працюєш, ти певний мети (В. Сосюра).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. впевнений — впе́внений 1 дієприкметник від: впе́внити впе́внений 2 прикметник сповнений віри в свої сили; твердо переконаний Орфографічний словник української мови
  2. впевнений — <�УПЕВНЕНИЙ> певний, переконаний; (в собі) самовпевнений, самопевний; (погляд) спокійний, рішучий; (рух) натренований, звичний. Словник синонімів Караванського
  3. впевнений — [ўпеўнеинией] = упевнений м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. впевнений — впевненість, впевнення, впевнено, впевнити, впевнитися, впевнювати, впевнюватися, впевняти, впевнятися, впекти, впектися див. упевнений, упевненість і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. впевнений — ВПЕ́ВНЕНИЙ див. упе́внений. Словник української мови у 20 томах
  6. впевнений — Впе́внений, -на, -не в чому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. впевнений — ВПЕ́ВНЕНИЙ, ВПЕ́ВНЕНІСТЬ, ВПЕ́ВНЕННЯ, ВПЕ́ВНЕНО, ВПЕ́ВНИТИ, ВПЕ́ВНИТИСЯ, ВПЕ́ВНЮВАТИ, ВПЕ́ВНЮВАТИСЯ, ВПЕВНЯ́ТИ, ВПЕВНЯ́ТИСЯ, ВПЕКТИ́, ВПЕКТИ́СЯ див. упе́внений, упе́вненість і т. д. Словник української мови в 11 томах