вписати

ЗАРАХО́ВУВАТИ (включати до складу кого-, чого-небудь; приймати на роботу, навчання), ЗАЧИСЛЯ́ТИ, ЗАЛІ́ЧУВАТИ рідше, ПРИЙМА́ТИ, ПРИПИ́СУВАТИ, ЗАПИ́СУВАТИ, ВПИ́СУВАТИ (УПИ́СУВАТИ), ПИСА́ТИ заст.; ОФОРМЛЯ́ТИ (з додержанням необхідних формальностей). — Док.: зарахува́ти, зачи́слити, залічи́ти, прийня́ти, приписа́ти, записа́ти, вписа́ти (уписа́ти), офо́рмити. Марину зарахували ученицею в комсомольсько-молодіжну бригаду малярів (Л. Дмитерко); Івана Вишенського зачислюють звичайно до полемістів, що боронили православіє проти заходів латинства та унії (І. Франко); Я його (Фрейліграта) високо ціню і тепер, і залічую його до найзначніших поетів (Леся Українка); — Вас, очевидно, треба приписати до боднарів. Одинокий тутешній боднар належить до нашого цеху, то й вам прийдеться до нас приступити (І. Франко); Батьки приводили дітей записувати до школи (М. Коцюбинський); — Мене не пишуть в школу, І не беруть у поле,.. Сиди лиш біля дому — Кругом біда малому!.. (М. Стельмах). — Пор. 1. прийма́ти.

ЗАПИ́СУВАТИ (робити запис про що-небудь), ЗАНОТО́ВУВАТИ, НОТУВА́ТИ, ПРОТОКОЛЮВА́ТИ, ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ, ВПИ́СУВАТИ (УПИ́СУВАТИ), ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), ЗАНО́СИТИ (робити запис, включаючи його до інших подібних). — Док.: записа́ти, занотува́ти, зафіксува́ти, вписа́ти (уписа́ти), внести́ (унести́), занести́. Він ходив задумливий, часто витягав блокнот і щось записував до нього (О. Донченко); Далі кореспондент заходився занотовувати свої враження у блискучий блокнот (Д. Бедзик); Карналь відгорнув від себе папери, нічого не записував, бо не звик нотувати своїх думок (П. Загребельний); Вийме (Бова) свій зшиток-щоденник і стане вписувати в його свої смутні думи (С. Васильченко); Рука Цимбала тремтіла, коли він, мов дорогу знахідку, вносив до списку делегатів ім'я Марини Дубчак (С. Журахович); Усі твори, досі написані ним, склалися в мандрах, на ходу. Навіть заносив їх на папір стоячи (П. Колесник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вписати — Йо́ра вписати: побити когось [4] Словник з творів Івана Франка
  2. вписати — вписа́ти 1 дієслово доконаного виду вставляти щось у текст вписа́ти 2 дієслово доконаного виду пишучи вмістити Орфографічний словник української мови
  3. вписати — I див. вписувати. II див. уписати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вписати — ВПИСА́ТИ див. впи́сувати. Словник української мови у 20 томах
  5. вписати — Впишу, впишеш, док. Поселити когось на невеликий проміжок часу. Словник сучасного українського сленгу
  6. вписати — (впишу, впишеш) док., кого; мол. Надати можливість комусь переночувати або поселити когось у себе на деякий час. БСРЖ, 109; ПСУМС, 15. Словник жарґонної лексики української мови
  7. вписати — впи́сувати / вписа́ти в істо́рію золоти́ми лі́терами. Увічнювати. Золотими літерами вписують в історію Коліївщину — велике народно-визвольне повстання селян Правобережної України проти польсько-шляхетського гніту (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  8. вписати — ВПИСА́ТИ¹ див. впи́сувати. ВПИСА́ТИ² див. уписа́ти¹. Словник української мови в 11 томах