вправити

ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ (УПРАВЛЯ́ТИ), ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), впра́вити (упра́вити), вруба́ти (уруба́ти). Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С. Чорнобривець); Вставити зуби; Ювелірні ограновані кристали алмазу — брильянти — вправляють у металеві оправи здавна відомим способом зачеканення (з журналу); І мури так врубали в гору, що вони були ніби подовженням її (А. Хижняк).

ОБРОБЛЯ́ТИ (готувати землю для посіву, садіння чого-небудь, виконувати цикл сільськогосподарських робіт на полі, городі і т. ін.), ПО́РАТИ, ОБРО́БЛЮВАТИ рідше, УПРАВЛЯ́ТИ (ВПРАВЛЯ́ТИ) розм. — Док.: оброби́ти, попо́рати, упорати, упра́вити (впра́вити). Жила собі (Горпина) сама, обробляла сяк-так землю (Грицько Григоренко); Жила Ольга, як і всі солдатки. Влітку порала город, мала невеличке господарство (П. Кочура); Він почав наймати робітників і оброблювати поля (І. Франко); Свою нивку швидко вправили.. Захар з Грицьком (К. Гордієнко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вправити — (когось) (напр. у гумор.): викликати у когось (веселість) [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. вправити — впра́вити 1 дієслово доконаного виду вставити щось, закріплюючи; повернути на місце вивихнуті суглоби впра́вити 2 дієслово доконаного виду виконати, завершити якусь справу; надати комусь належного вигляду; довести до ладу що-небудь розм. Орфографічний словник української мови
  3. вправити — I див. вправляти I. II див. управити I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вправити — ВПРА́ВИТИ¹ див. вправля́ти¹. ВПРА́ВИТИ² див. управля́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  5. вправити — вправля́ти / впра́вити мо́зок (мі́зки) кому, фам. Переконувати кого-небудь у неправильності його дій, поведінки, дорікаючи, виговорюючи за щось. — Слухай,— налетів на голову агроном, скільки тебе чекати можна?... Фразеологічний словник української мови
  6. вправити — ВПРА́ВИТИ¹ див. вправля́ти¹. ВПРА́ВИТИ² див. упра́вити¹. Словник української мови в 11 томах