вправити

(когось) (напр. у гумор.): викликати у когось (веселість) [IV]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вправити — ВПРА́ВИТИ¹ див. вправля́ти¹. ВПРА́ВИТИ² див. управля́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  2. вправити — I див. вправляти I. II див. управити I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вправити — вправля́ти / впра́вити мо́зок (мі́зки) кому, фам. Переконувати кого-небудь у неправильності його дій, поведінки, дорікаючи, виговорюючи за щось. — Слухай,— налетів на голову агроном, скільки тебе чекати можна?... Фразеологічний словник української мови
  4. вправити — впра́вити 1 дієслово доконаного виду вставити щось, закріплюючи; повернути на місце вивихнуті суглоби впра́вити 2 дієслово доконаного виду виконати, завершити якусь справу; надати комусь належного вигляду; довести до ладу що-небудь розм. Орфографічний словник української мови
  5. вправити — ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ (УПРАВЛЯ́ТИ), ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), впра́вити (упра́вити), вруба́ти (уруба́ти). Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С. Словник синонімів української мови
  6. вправити — ВПРА́ВИТИ¹ див. вправля́ти¹. ВПРА́ВИТИ² див. упра́вити¹. Словник української мови в 11 томах