врунистий
ГУСТИ́Й (про гілки, рослини і т. ін., розташовані близько один від одного), РЯСНИ́Й, РЯСНИ́СТИЙ рідше; ДРІМУ́ЧИЙ (про ліс); КУПЧА́СТИЙ, ВРУ́НИ́СТИЙ, РУНИ́СТИЙ (про злаки, трави тощо); КОРЧА́СТИЙ (про кущі). Густі ліси вкривали гори й яри, неначе густе руно (І. Нечуй-Левицький); У садах, що край ріки, Аж на берег на дністровий Гне врожай рясні гілки (І. Нехода); Рясниста пашня; Нам, що були родом з Карпат.., ліси дрімучі не дивина (І. Муратов); Тихо шепотілося під подувом легковійного вітерця широке поле, вкрите гострим запахом крислатого, купчастого базиліка (Я. Качура); Милують око врунисті пшениці (з журналу); В бригаді Теклі рунистий хліб, вкорінився добре (К. Гордієнко); Із заростів корчастої ліщини Там і донині зрубом порохнявим Біліє (криниця) вдень (І. Вирган). — Пор. 1. бу́йний, 3. глухи́й.
Значення в інших словниках
- врунистий — вру́ни́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- врунистий — (урунистий), -а, -е. 1》 Схожий на вруна. 2》 Багатий на вруна (у 2 знач.). Врунисті вівці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- врунистий — ВРУ́НИ́СТИЙ¹, а, е. Те саме, що руни́стий¹. * Образно. Берегами стеляться димові завіси, пишно-врунисті, сліпучо-білі на сонці (О. Гончар); Врунисті вівці. ВРУ́НИ́СТИЙ², а, е. Те саме, що руни́стий². Словник української мови у 20 томах
- врунистий — ВРУНИ́СТИЙ (УРУНИ́СТИЙ), а, е. 1. Схожий на вруна. Духмяним варивом пролився липень Із врунистих зелених верховіть (Забашта, Нові береги, 1950, 25); Берегами стеляться димові завіси, пишно-врунисті, сліпучо-білі на сонці (Гончар, I, 1954, 328). 2. Багатий на вруна (в 2 знач.). Врунисті вівці. Словник української мови в 11 томах