всує

ДАРЕ́МНО (ДАРЕ́МНЕ рідше) (без сподіваних наслідків), ДАРМА́ (ДА́РМА рідше) (ДА́РМО рідше), МА́РНО (МА́РНЕ), БЕЗПЛІ́ДНО, БЕЗРЕЗУЛЬТА́ТНО, БЕЗУСПІ́ШНО, ТАК розм., ДА́РОМ розм., ЗАДА́РОМ розм., НАДАРЕ́МНО (НАДАРЕ́МНЕ) розм., ДУ́РНО розм., ДУРНІ́СІНЬКО підсил. розм., ЗАДА́РМА (ЗАДА́РМО) розм., НАДА́РМА (НАДА́РМО) розм., НАМА́РНО (НАМА́РНЕ) розм., ПО-ДУРНО́МУ розм., ПУ́СТО розм., ПО-ПУСТО́МУ розм., ШКОДА́ розм., БЕЗ ПУТТЯ́ розм., БЕЗ ТО́ЛКУ розм., ДУРНИ́ЦЕЮ розм., ЗА́ЙВО розм., ВСУ́Є заст. книжн., ГА́РМА-ДА́РМА діал., ЗДА́РМА діал. Скілько літ вона билася, скілько утрат понесла — і все марно, все даремно... (Панас Мирний); Праця не згине між людьми даремне: Сонце засвітить колись (Б. Грінченко); Дарма щоніч дівчинонька Його виглядає. Не вернеться чорнобривий Та й не привітає (Т. Шевченко); Ніщо не гине в світі духа марно, що творить дух, як у природі не щезає дармо найменший рух (Уляна Кравченко); — Не будемо дурно гаяти часу, Ахмете, бо ніхто не поверне безплідно втрачених хвилин (З. Тулуб); Два роки Яновський безрезультатно оббивав пороги губернаторства й суду, доводячи незаконність дій князівських посіпак (С. Добровольський); Стоїть (Печений) перед люстром, намагається зав'язати краватку, але безуспішно (О. Підсуха); Може, знов у ліжко покладуть (лікарі) на довгий час, а вже мені так не минеться (Леся Українка); І вже на кухні говорила, зітхаючи під брязкіт скла: Невже я даром наварила, невже даремно напекла? (І. Гончаренко); Лихо! Згину я задаром! (В. Самійленко); Треба поспішати, бо інакше вся розвідка надаремне (М. Трублаїні); — Ти, Гризельдо, дурнісінько сердишся на мене (І. Нечуй-Левицький); — Ти думаєш, я задарма чоботи бив (П. Панч); Крикнула (Леся), да задармо. Розбишаки тільки зглянулись та всміхнулись між собою (П. Куліш); Крізь спорожнілий Збараж навзаводи мчали козацькі полки до Львова, а поруч, витрачаючи надарма своїх воїнів, не відставав Тугай-бей (Р. Іваничук); Ой заридала моя гітара... Хочу утішить — надармо, хочу утишить — намарно (переклад М. Лукаша); Усі намагання тьоті Тосі помирити дівчат пішли намарне (В. Козаченко); Життя нам дається справді тільки раз — зовсім не для того, звичайно, щоб прогайнувати його по-дурному! (М. Рильський); — Хлопці, ану не сидіть пусто, бо час дорогий! (І. Чендей); — Не слухайся тих, що по-пустому геройствують (О. Гончар); Ми й доби й тижні погубили в сій клятій тьмі, шкода їх і шукати! (Леся Українка); (Гнат:) Пропав зрадник! Так пропаде і Сава без пуття, без слави (І. Карпенко-Карий); — В ґрунт без толку зажене (жадюга) і своє життя, і життя дітей своїх (М. Стельмах); — І морено, й мучено нас — та все дурницею (Марко Вовчок); Як добре, Земле наша не мала, Що на тобі тривкі сліди лишили Не злодії, що крадуть уночі, А мудрі ратаї та сівачі З ногами чулими, що не ступали зайво (В. Мисик); Я сам, як бачиш, марне, всує, Я сам занівечив свій вік (Т. Шевченко); Причепився гарма-дарма, задивився, що я гарна (пісня); Сон, що сниться у неділю рано, Зроду-звіку не минає здарма (Леся Українка).