всякнути

I. ПРОСО́ЧУВАТИСЯ (про воду або іншу рідину — поступово проникати у щось, перев. сухе, тверде), ПРОТІКА́ТИ, ПРОСМО́КТУВАТИСЯ, ВСО́ТУВАТИСЯ (УСО́ТУВАТИСЯ), ВСЯКА́ТИ (УСЯКА́ТИ), ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм., ПРОСИСА́ТИСЯ розм., ВСО́ЧУВАТИСЯ (УСО́ЧУВАТИСЯ) розм. — Док.: просочи́тися, протекти́, просмокта́тися, всота́тися (усота́тися), вся́кнути (уся́кнути), просота́тися, просотитися, просса́тися, всочи́тися (усочи́тися). З водою просочуються в пісок частинки глини (О. Донченко); Втопили (дітей) фашисти вночі. Поміж кості дрібні протікають ключі, Протікають студені... (М. Стельмах); Води морські приснявіють, у лоно землі просмоктавшись (переклад М. Зерова); Осінь шуміла нічними дощами, а вдень ці дощі всотувались у землю (С. Скляренко); Як та вода, що всякла в твердь скали, Граніт розколе, ставши взимку льодом, Так сумніви тебе зруйнують згодом, Якщо вони у душу заповзли (Д. Павличко); Вода .. затопила половину греблі, поняла зелену смугу дерну і просисалась в глиняну смугу (І. Нечуй-Левицький); Скинув (Василь) одну із корчаг зі столу, червоне вино струмком потекло з неї, а кривава пляма ще довго всочувалась у пісок (С. Скляренко).