всякий

БУДЬ-ХТО́ (немає значення, байдуже хто), АБИ́ХТО рідше, ХОЧ ХТО́ розм., ХТО-БУ́ДЬ розм. рідше; ХТО ЗАВГО́ДНО розм., ХТО ПОПА́ЛО (ХТО ПОПАДЕ́) розм., ХТО ХО́ЧЕШ (ХТО ХО́ЧЕТЕ і т. ін.) розм., ХТО ПРИПА́ЛО (ХТО ПРИПАДЕ́) розм. рідше, ХТО ПРИ́ЙДЕТЬСЯ розм. рідше, ХТО Б (ТАМ (ТО)) НЕ БУВ (НЕ БУЛО́ — у непрямих відм.) розм., ПЕ́РШИЙ-ЛІ́ПШИЙ розм. (будь-хто без розбору); ВСЯ́КИЙ (УСЯ́КИЙ), ВСЯК (УСЯ́К) розм., КО́ЖНИЙ (КО́ЖЕН) (узятий підряд, без пропусків). — Я не зобов'язаний говорити будь-кому про свої почуття, — мовив я (Є. Гуцало); — Слова, фрази! — шепотить Хо. — Се абихто зможе! (М. Коцюбинський); Грицько бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе (Панас Мирний); Чужі всі були, чужі доокола. Вороги. Знала, що якби попробувала розказати кому-будь, от хоч би цьому Спасителеві, що стоїть спижеве розп'яття на столику, — то й він би зрадив (Г. Хоткевич); В усяку хвилину і перед ким завгодно він ладен вступитися за свого брата (О. Гончар); — А, Боже ж мій! Я не така людина, кого хочете поспитайте, — хвилювався Семен (М. Коцюбинський); Врангелівські корпуси з'єднуються в районі станції Апостолове і розвивають звідти удар на захід.., назустріч західним союзникам — Пілсудському, Петлюрі чи кому б там не було (О. Гончар); Напившись, звірів (грек), очі його робилися червоними, як у роздратованого гарячим залізом барана, і, якщо його не зв'язували тут же, він нападав на першого-ліпшого і бив трохи не до смерті (Григорій Тютюнник); — О-о! та він нюх має: зна, що кому треба; догодить всякому зможе, — казали другі (Панас Мирний); Всяк товпився, всяк ліз, тіснився, Побоїщу щоб зріть кінець (І. Котляревський); Цієї нової гідності не можна було приховати, вона була видима кожному (О. Гончар). — Пор. 1. хто-не́будь.

БУДЬ-ЯКИ́Й (немає значення, байдуже який), ВСЯ́КИЙ (УСЯ́КИЙ), ВСЯК (УСЯ́К) розм. рідше, ХОЧ ЯКИ́Й розм., БУДЬ-КОТРИ́Й розм. рідше, АБИ́ЯКИЙ рідше, КОТРИ́Й-БУДЬ розм. рідко; ПЕ́РШИЙ-ЛІ́ПШИЙ розм., ЯКИ́Й ЗАВГО́ДНО (КОТРИ́Й ЗАВГО́ДНО) розм., ЯКИ́Й (КО́ТРИ́Й) ПОПА́ЛО (ПОПАДЕ́) розм., ЯКИ́Й (КО́ТРИЙ) ХО́ЧЕШ (ХО́ЧЕТЕ і т. ін.) розм., ЯКИ́Й (КО́ТРИ́Й) ПРИПА́ЛО (ПРИПАДЕ́) розм. рідше, ЯКИ́Й ПРИ́ЙДЕТЬСЯ (КО́ТРИ́Й ПРИ́ЙДЕТЬСЯ) розм. рідше, ЯКИ́Й (КО́ТРИ́Й) БИ (ТАМ (ТО)) НЕ БУВ (НЕ БУЛО́ — у непрямих відм.) розм. (будь-який без розбору). Будь-які твої слова й докази розіб'ються об панцир його озлобленості (О. Гончар); Вона (баба) без всякого обману І щиро без обиняків Робила грішним добру шану, Ремнями драла, мов биків (І. Котляревський); Тихович каже циганові копати абиякий кущ (М. Коцюбинський); — У нас три висотні об'єкти — кожний вибере собі перший-ліпший (І. Волошин); (Морж:) У повітрі літає мікроба. Так оця мікроба може вам, вибачте, в які завгодно місця залізти (О. Корнійчук); (Гелен:) Певен я: коли б та перемога була в руці Гелени, в Поліксени чи в Андромахи, чи в котрої хочеш, та не в твоїй, — вона була б за нами (Леся Українка). — Пор. 1. ко́жний, 1. яки́й-не́будь.

КО́ЖНИЙ (КО́ЖЕН) (один з усіх, узятий окремо; будь-який з даного ряду), КОЖНІ́СІНЬКИЙ підсил., КО́ЖДИЙ діал., ЖО́ДЕН (ЖО́ДНИЙ) діал., ЖА́ДЕН (ЖА́ДНИЙ) діал.; ВСЯ́КИЙ (УСЯ́КИЙ), ВСЯК (УСЯ́К) розм. (який завгодно). Кожний магнат держить своє військо, скільки спроможеться на свій кошт його держати (І. Нечуй-Левицький); Ішли вже заробітчани мовчки, нога за ногою, кожен сам з своєю думкою (Панас Мирний); І тиша — наче кожнісінький листочок, кожнісінька билиночка спочива (Марко Вовчок); Він видів, як легіні пересипали золото в бордюгах, а потім, кладучися спати, положив кождий собі свій бордюг під голови (Г. Хоткевич); Стали вони жоден вечір зіходитись під вербою (Г. Квітка-Основ'яненко); Не всяка риба запливає на цю глибину (М. Трублаїні). — Пор. бу́дь-яки́й.

РІЗНОМАНІ́ТНИЙ (неоднаковий з іншим, несхожий на інший чимось), РІ́ЗНИЙ, БАГАТОМАНІ́ТНИЙ, УСЯ́КИЙ (ВСЯ́КИЙ), УСІЛЯ́КИЙ (ВСІЛЯ́КИЙ), УСЯ́К (ВСЯК) розм., РОЗМАЇ́ТИЙ. За стіною знов починається різноманітний шум. Спочатку лунають гучні і бурхливі пасажі скрипки. Потім чути плач дитини, дзижчання пилки (І. Кочерга); Різні люди трапляються нам на розпуттях життя, багатоманітні, як неоднаковість наших шляхів (П. Загребельний); Звідусіль пахло житами, усякими польовими квітами (І. Нечуй-Левицький); Він до нестями захоплювався полюванням, збирав чучела усіляких птахів (С. Чорнобривець); Важливі ті емоції, які в мені пробуджують різні люди, — спасибі їм за ті розмаїті емоції, бо я маю спізнати їх (Є. Гуцало).