всякий

Всілякий, уселякій, див. кождий

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. всякий — вся́кий займенник Орфографічний словник української мови
  2. всякий — Всяк, кожен, кожний, д. кождий; (найрізноманітніший) всілякий; (інтерес) будь-який; У ФР. перший-ліпший, будь-хто, хто хочеш <�хочете>, (- місця) різний; ОК. найменший, ніякий, жодний <н. без всякого зла>. Словник синонімів Караванського
  3. всякий — [ўс'акией] = усякий м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  4. всякий — (усякий), -а, -е, займ. означ. 1》 Який завгодно; кожний. || у знач. ім. всякий, -кого, ч.; всяка, -кої, ж. Кожна, будь-яка людина. 2》 Різний, всілякий. 3》 Будь-який. За всяку ціну. Про (на) всякий випадок. У всякому (всякім) разі — за будь-яких обставин, будь-що. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. всякий — ВСЯ́КИЙ (УСЯ́КИЙ), а, е, займ. означ. 1. Який завгодно; кожний. Усякий кулик до свого озера привик (Номис); Він ходив за кіньми і волів доглядав, орав у полі і на лобогрійці прів. Але на всякий терпець буває кінець (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. всякий — див. різний; усякий Словник синонімів Вусика
  7. всякий — без вся́кого, розм. Безумовно, обов’язково. Однак нема лиха без добра: з’явився у червоних тет-де-пон, зате Слащова тепер без всякого вижене (Врангель) з військ, психічно ненормальним оголосить (О. Гончар). вся́ка вся́чина. Фразеологічний словник української мови
  8. всякий — БУДЬ-ХТО́ (немає значення, байдуже хто), АБИ́ХТО рідше, ХОЧ ХТО́ розм., ХТО-БУ́ДЬ розм. рідше; ХТО ЗАВГО́ДНО розм., ХТО ПОПА́ЛО (ХТО ПОПАДЕ́) розм., ХТО ХО́ЧЕШ (ХТО ХО́ЧЕТЕ і т. ін.) розм., ХТО ПРИПА́ЛО (ХТО ПРИПАДЕ́) розм. рідше, ХТО ПРИ́ЙДЕТЬСЯ розм. Словник синонімів української мови
  9. всякий — Вся́кий, -ка, -ке; -кі, -ких, -ким Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. всякий — ВСЯ́КИЙ (УСЯ́КИЙ), а, е, займ. означ, 1. Який завгодно; кожний. Усякий кулик до свого озера привик (Номис, 1864, № 9564); Не всяка риба запливає на цю глибину (Трубл., II, 1955, 467); Він ходив за кіньми і волів доглядав, орав у полі і на лобогрійці прів. Словник української мови в 11 томах