втеребити
ВТЯГТИ́ (УТЯГТИ́) (тягнучи, помістити всередині), ВТЯГНУ́ТИ (УТЯГНУ́ТИ), ВВОЛОКТИ́ (УВОЛОКТИ́), ВТАСКА́ТИ (УТАСКА́ТИ) розм., ВТЕРЕБИ́ТИ (УТЕРЕБИ́ТИ) фам. — Недок.: втя́гувати (утя́гувати), втяга́ти (утяга́ти), вволіка́ти (уволіка́ти), вта́скувати (ута́скувати). Насилу добилися до соломи. Ряден з п'ять її утягла Христя в хату (Панас Мирний); Об'юшений потом, втягує деревину в двір (М. Стельмах); Якоїсь однієї ночі розламали (хлопці) широчезне вікно і вчотирьох втаскали в приміщення станції стодвадцятипудовий бак (М. Трублаїні); Зв'язали любенько йому руки, щоб не пручався, та й утеребили у човен і приїхали на той бік (Г. Квітка-Основ'яненко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- втеребити — втереби́ти дієслово доконаного виду фам. Орфографічний словник української мови
- втеребити — -реблю, -ребиш, док., діал. 1》 Втаскати, вперти. 2》 Зжерти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- втеребити — ВТЕРЕБИ́ТИ (УТЕРЕБИ́ТИ), еблю́, еби́ш; мн. втере́блять; док., що, фам. 1. Те саме, що всу́нути 1. Настя .. оковитої горілки вточила, Козаку, бідному летязі, Коновку в руки втеребила (з думи); Втеребила в пісок жовтий Старі сині руки (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
- втеребити — Втереби́ти, -блю́, -ре́биш, -блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- втеребити — ВТЕРЕБИ́ТИ (УТЕРЕБИ́ТИ), еблю́, еби́ш; мн. втере́блять; док., перех., фам. 1. Те саме, що всу́нути 1. Втеребила в пісок жовтий Старі сині руки (Шевч., 1, 1951, 168). 2. Те саме, що втягти́ 1. Зв’язали [хлопці] любенько йому руки, щоб не пручався, та й утеребили у човен (Кв.-Осн., II, 1956, 251). Словник української мови в 11 томах