втеча

УТЕ́ЧА (ВТЕ́ЧА), УТЕ́КА (ВТЕ́КА) заст., УТІ́К заст., УТІ́КИ (ВТІ́КИ) мн., заст. Вість про його (опришка) утечу випередила його самого (Г. Хоткевич); Утік не славен (М. Номис); Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. втеча — вте́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. втеча — д. втіка, втіки, утік; (військ.) ВІДСТУП; (від смерти) порятунок. Словник синонімів Караванського
  3. втеча — див. утеча. Втеча капіталів — вивіз капіталу в грошовій формі, викликаний загрозою його втрати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. втеча — ВТЕ́ЧА див. уте́ча. Словник української мови у 20 томах
  5. втеча — Вте́ча, -чі, -чі, -чею; вте́чі, втеч Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. втеча — ВТЕ́ЧА див. уте́ча. Словник української мови в 11 томах