втеча
УТЕ́ЧА (ВТЕ́ЧА), УТЕ́КА (ВТЕ́КА) заст., УТІ́К заст., УТІ́КИ (ВТІ́КИ) мн., заст. Вість про його (опришка) утечу випередила його самого (Г. Хоткевич); Утік не славен (М. Номис); Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- втеча — вте́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- втеча — д. втіка, втіки, утік; (військ.) ВІДСТУП; (від смерти) порятунок. Словник синонімів Караванського
- втеча — див. утеча. Втеча капіталів — вивіз капіталу в грошовій формі, викликаний загрозою його втрати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- втеча — ВТЕ́ЧА див. уте́ча. Словник української мови у 20 томах
- втеча — Вте́ча, -чі, -чі, -чею; вте́чі, втеч Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- втеча — ВТЕ́ЧА див. уте́ча. Словник української мови в 11 томах