1. Словник синонімів української мови

вудкар

РИБА́ЛКА (людина, яка займається рибальством), РИБОЛО́В, РИБА́К, РИБОЛО́ВЕЦЬ розм., РИБА́Р розм.; ВУДКА́Р, ВУДІ́Й, ВУДИ́ЛЬНИК (той, хто ловить рибу вудкою). Половчиха стояла нерухомо, обіч поралися коло шаланд на березі рибалки з артілі (Ю. Яновський); Вставали риболови на світанку, Ішли ловити рибок золотих (Д. Павличко); Ой на ставочку рибак рибу удить (П. Чубинський); Ой візьму я відеречка Та й піду я по воду, Ой побачу риболовця, Чи хороший на вроду (пісня); В дні погожі і в негоду, в дружнім колі рибарів борознив Онеги воду біля Кіжських островів (І. Гончаренко); Серед цих, здебільшого випадкових, вудкарів і спінінгістів був один інженер (І. Ле); (Влас:) Простудився, через те тепер і рибу не ходжу вудити. І тепер сила вудіїв сидить на березі, а я дома (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вудкар — вудка́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вудкар — -я, ч. Рибалка, який ловить рибу вудкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вудкар — ВУДКА́Р, я́, ч. Рибалка, який ловить рибу вудкою. Вудкарі урочисто дрімали попід очеретами (О. Гончар); * Образно. Вона [дівчина] пручалася, але то був трепет уловленої рибини, який підігрівав і спортивний інтерес вудкаря (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. вудкар — Вудка́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м; -карі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вудкар — ВУДКА́Р, я́, ч. Рибалка, який ловить рибу вудкою. Вудкарі урочисто дрімали попід очеретами (Гончар, Таврія.., 1957, 230); Вона [дівчина] пручалася, але то був трепет уловленої рибини, який підігрівав і спортивний інтерес вудкаря (Ле, Клен. лист, 1960, 22). Словник української мови в 11 томах