1. Словник синонімів української мови

вуздечка

ВУЗДЕ́ЧКА (частина збруї коня — ремені з вудилами, що надіваються на голову), ГНУЗДЕ́ЧКА, ВУЗДА́ рідше, ГНУЗДА́ рідко, УЗДА́ рідше, УЗДЕ́ЧКА рідше, КАНТА́Р діал., КАНТА́РКА (КАНТА́РОК) діал. Струнко тримався (козак) на гнідому коневі з оздобленою сріблом вуздечкою (С. Добровольський); Він вів троє коней напувати, а вузди від всіх трьох намотав на руку (Г. Хоткевич); Кінь дзвенить уздою золотою (М. Рильський); Яків торкнув уздечкою і кінь поніс його в село (М. Стельмах); Підводились коні, бряжчали ланцюгами кантарок, почувши світанкову метушню конюхів (В. Кучер).

НЕДО́УЗДОК (вуздечка без вудил), ОБРО́ТЬ, ОБРО́ТЬКА. Віз запряжений парою великих світло-сірих коней, а пара буланих, без посторонків, а лише на недоуздках, танцювали по боках у сірих (О. Копиленко); Гарячі коні в перегоні хропуть, круті оброті рвуть (Я. Шпорта); Третій кінь — на обротьці — прив'язаний був до саней ззаду (А. Головко). — Пор. вузде́чка.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вуздечка — вузде́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вуздечка — -и, ж. Частина збруї – ремені з вудилами та поводами, що їх надівають на голову коневі. Вуздечка верхньої губи — вертикальна складка слизової оболонки порожнини рота, яка сполучає середину верхньої губи з яснами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вуздечка — див. уздечка Словник чужослів Павло Штепа
  4. вуздечка — ВУЗДЕ́ЧКА (рідше УЗДЕ́ЧКА), и, ж. Частина збруї – ремені з вудилами та поводами, які надягають на голову коневі чи іншим їздовим тваринам, щоб управляти ними. Аби вуздечка, а кінь буде (Номис); Орлик вхопив гетьманового коня за уздечку (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. вуздечка — Елемент спорядження для їзди верхи, який накладається на голову коня; дає змогу управляти конем під час їзди. Універсальний словник-енциклопедія
  6. вуздечка — Вузде́чка, -чки, -чці; -де́чки, -де́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вуздечка — ВУЗДЕ́ЧКА, и, ж. Частина збруї-ремені з вудилами та поводами, які надівають на голову коневі, щоб правити ним. Аби вуздечка, а кінь буде (Номис, 1864, № 5424); Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  8. вуздечка — Вуздечка, -ки ж. Уздечка. Аби вуздечка, а кінь буде. Ном. № 5423. Словник української мови Грінченка