вуздечка

ВУЗДЕ́ЧКА (рідше УЗДЕ́ЧКА), и, ж.

Частина збруї – ремені з вудилами та поводами, які надягають на голову коневі чи іншим їздовим тваринам, щоб управляти ними.

Аби вуздечка, а кінь буде (Номис);

Орлик вхопив гетьманового коня за уздечку (Б. Лепкий);

Яків торкнув уздечкою, і кінь поніс його в село (М. Стельмах);

* Образно. Вперше подумала [Дзякунка] про невістку погано: “Ба, як швидко придивилася. Для такої треба добру вуздечку...” (Григір Тютюнник);

Тагорова молитва служила йому за вуздечку, якою посмикував то вправо, то влiво (Р. Федорів).

◇ Вдяга́ти / вдягну́ти вузде́чку див. вдяга́ти; Зірва́тися / зрива́тися з вузде́чки див. зрива́тися;

(1) Зна́йдеться вузде́чка на кого – можна буде приборкати, привчити когось до чого-небудь.

[Черепань:] Не лізь не в своє діло! На таких метких у нас теж вуздечка знайдеться (Ю. Мокрієв);

Попуска́ти (розпуска́ти) / попусти́ти (розпусти́ти) ві́жки (поводи́, вузде́чку і т. ін.) див. попуска́ти¹;

Трима́ти у вузді́ (в узді́, у вузде́чці) див. трима́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вуздечка — вузде́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вуздечка — -и, ж. Частина збруї – ремені з вудилами та поводами, що їх надівають на голову коневі. Вуздечка верхньої губи — вертикальна складка слизової оболонки порожнини рота, яка сполучає середину верхньої губи з яснами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вуздечка — див. уздечка Словник чужослів Павло Штепа
  4. вуздечка — Елемент спорядження для їзди верхи, який накладається на голову коня; дає змогу управляти конем під час їзди. Універсальний словник-енциклопедія
  5. вуздечка — ВУЗДЕ́ЧКА (частина збруї коня — ремені з вудилами, що надіваються на голову), ГНУЗДЕ́ЧКА, ВУЗДА́ рідше, ГНУЗДА́ рідко, УЗДА́ рідше, УЗДЕ́ЧКА рідше, КАНТА́Р діал., КАНТА́РКА (КАНТА́РОК) діал. Словник синонімів української мови
  6. вуздечка — Вузде́чка, -чки, -чці; -де́чки, -де́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вуздечка — ВУЗДЕ́ЧКА, и, ж. Частина збруї-ремені з вудилами та поводами, які надівають на голову коневі, щоб правити ним. Аби вуздечка, а кінь буде (Номис, 1864, № 5424); Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  8. вуздечка — Вуздечка, -ки ж. Уздечка. Аби вуздечка, а кінь буде. Ном. № 5423. Словник української мови Грінченка