1. Словник синонімів української мови

вчиття

НАВЧА́ННЯ (процес передавання й засвоєння знань, уміння, досвіду), УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ) розм., ВЧИТТЯ́ заст., НАУ́КА заст.; ОСВІ́ТА (піднесення рівня знань). Приїхавши в це містечко на навчання, я спершу жив у тітки (Є. Гуцало); Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (А. Тесленко); Давно був час починати вчиття (Б. Грінченко); Після трилітньої науки він так читає, що й дяка заткне за пояс (Панас Мирний); Коли знов знялась розмова про освіту жінок, Бекір весь стрепенувся і навіть устав (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вчиття — вчиття́ іменник середнього роду навчання арх. Орфографічний словник української мови
  2. вчиття — -я, с., заст. Навчання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вчиття — ВЧИТТЯ́, я, с., заст. Навчання. Давно був час починати вчиття (Б. Грінченко); Неділя. Вчиття в школі нема, і Яків Петрович після обіду стоїть у кімнатці своїй і дивиться у вікно (А. Тесленко). Словник української мови у 20 томах
  4. вчиття — Вчиття́, -ття́, -ттю́, -ття́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вчиття — ВЧИТТЯ́, я, с., заст. Навчання. Давно був час починати вчиття (Гр., Без хліба, 1958, 33); Неділя. Вчиття в школі нема, і Яків Петрович після обіду стоїть у кімнатці своїй і дивиться у вікно (Тесл., Вибр., 1950, 90). Словник української мови в 11 томах