відбалакатися
ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ чим, із сл. що, ніби (наводити які-небудь докази, часом вигадані, щоб не виконати прохання, наказу тощо), ВІДМАГА́ТИСЯ, ВІДГОВО́РЮВАТИСЯ розм., ВІДБАЛА́КУВАТИСЯ розм. — Док.: відмо́витися, відмогти́ся, відговори́тися, відбала́катися. Одмовлялась Варка недугою (Марко Вовчок); Як прийшов час іти до Грицька на читання, почулася, що не може йти.. Одмоглася тим, що болить голова (Б. Грінченко); Встала я, кручуся, верчуся, боюся пристати до них, а одговорюватись ніяково (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відбалакатися — відбала́катися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відбалакатися — -аюся, -аєшся, док., відбалакуватися, -уюся, -уєшся, недок., розм. 1》 Те саме, що відмовлятися 4). 2》 рідко. Те саме, що відповідати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відбалакатися — ВІДБАЛА́КАТИСЯ див. відбала́куватися. Словник української мови у 20 томах
- відбалакатися — ВІДБАЛА́КАТИСЯ див. відбала́куватися. Словник української мови в 11 томах