відбалакуватися

ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ чим, із сл. що, ніби (наводити які-небудь докази, часом вигадані, щоб не виконати прохання, наказу тощо), ВІДМАГА́ТИСЯ, ВІДГОВО́РЮВАТИСЯ розм., ВІДБАЛА́КУВАТИСЯ розм. — Док.: відмо́витися, відмогти́ся, відговори́тися, відбала́катися. Одмовлялась Варка недугою (Марко Вовчок); Як прийшов час іти до Грицька на читання, почулася, що не може йти.. Одмоглася тим, що болить голова (Б. Грінченко); Встала я, кручуся, верчуся, боюся пристати до них, а одговорюватись ніяково (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбалакуватися — відбала́куватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. відбалакуватися — див. відбалакатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбалакуватися — див. відговорюватися хохл. (отґаваріваться) відмовлятися Словник чужослів Павло Штепа
  4. відбалакуватися — ВІДБАЛА́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДБАЛА́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. 1. Те саме, що відмовля́тися 4. Він одбалакуваться давай: “Я й не нагулявся ще” (А. Словник української мови у 20 томах
  5. відбалакуватися — див. відмовляти Словник синонімів Вусика
  6. відбалакуватися — ВІДБАЛА́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДБАЛА́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. 1. Те саме, що відмовля́тися 4. Він одбалакуваться давай: "Я й не нагулявся ще.." (Тесл., Вибр. Словник української мови в 11 томах