віддалі

ВІДДАЛІ́К (на значній відстані), ВІДДАЛЯ́, ВІДДАЛЕКИ́, ПОО́ДАЛЬ, ВІДДАЛІ́ рідше, ПООДАЛІ́К рідше, ВІ́ДДАЛЬ рідше, ПО́ДАЛЬ розм., О́ДАЛЬ діал. Низенькі, напівзасипані снігом хатки стояли віддалік одна від одної (М. Олійник); Праворуч від шляху, трохи віддаля, рясніли електричні вогні (Ю. Смолич); Дівчата разом глянули на танк, що стояв віддалеки (О. Гончар); З дзвіниці виходять дівчата..; за дівчатами поодаль ідуть пишаючись парубки (М. Кропивницький); Багряним світлом грало (сонце).. по річці, Що віддалі велично протікала (Леся Українка); Трохи поодалік від берега, загойдані хвилями, дрімають табунцем чайки (В. Логвиненко); Віддаль безвладною масою лежав недужий (М. Коцюбинський); Підходить (Альберт) до великого каменя, що лежить подаль, і в задумі сідає на нього (Я. Мамонтов); — Одаль від інших людей.. Ми живемо (переклад Б. Тена).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддалі — відда́лі прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. віддалі — присл., діал. Віддалік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддалі — ВІДДАЛІ́, присл., рідко. Те саме, що віддалі́к. Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі (В. Самійленко); Оддалі стоїть [панна], з Любов'ю не вітається, бо не знайома (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  4. віддалі — див. далеко Словник синонімів Вусика
  5. віддалі — Віддалі́, віддалі́к, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. віддалі — ВІДДАЛІ́, присл., рідко. Те саме, що віддалі́к. Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі (Сам., І, 1958, 171); Оддалі стоїть [панна], з Любов’ю не вітається, бо не знайома (Л. Укр., II, 1951, 51). Словник української мови в 11 томах
  7. віддалі — Віддалі нар. = віддалік. Я став собі оддалі і дивлюся, що то він робитиме. Волч. у. Словник української мови Грінченка