відказуватися

ВІДМО́ВИТИСЯ від кого (припинити родинні чи інші зв'язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯ кого, ПОКИ́НУТИ кого, ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯ розм., ПОРВА́ТИ з ким, ВІДКИ́НУТИСЯ розм., ВІДКАСНУ́ТИСЯ розм., ЗІРВА́ТИ розм. рідше, ВІДКАЗА́ТИСЯ діал. — Недок.: відмовля́тися, відріка́тися, зріка́тися, покида́ти, відступа́тися, відще́плюватися, порива́ти, зрива́ти, відка́зуватися. В парку він привселюдно відмовився від свого батька (поліцая) (Є. Гуцало); (Мар'я Василівна:) Безсоромний, безсумлінний зрадливець!.. Одцуратись, відректись від жінки! (Олена Пчілка); Батько не зрікся свого сина... (Панас Мирний); — Викохай, вигляди, вирости дітей, а вони візьмуть та й.. покинуть тебе саму на старість, як сироту, — говорила мати, плачучи (І. Нечуй-Левицький); Після смерті матері.. батько відступився від нього, на мачуху проміняв (О. Гончар); Порвати дружбу з ким-небудь; — Я зірву з ним знайомість (Леся Українка).

ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого (переставати дотримуватися своїх попередніх поглядів, переконань, висловлювань і т. ін.), ЗРІКА́ТИСЯ чого, ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯ, ПОСТУПА́ТИСЯ в чому, ПОРИВА́ТИ з чим, ВІДХО́ДИТИ, ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯ розм., ВІДМА́ХУВАТИСЯ розм., ЗАДКУВА́ТИ фам., ПОПУСКА́ТИСЯ чого діал., ВІДКА́ЗУВАТИСЯ діал. — Док.: відмо́витися, зректи́ся, відректи́ся, відступи́ти, відступи́тися, поступи́тися, порва́ти, відійти́, відхрести́тися, відмахну́тися, позадкува́ти, попусти́тися, відказа́тися. — Я відмовляюся розуміти великого гетьмана, — казав.. Пронський (З. Тулуб); — Пишіть Дубельтові!.. На словах зрікайтесь своїх переконань, щоб зберегти себе для боротьби, для майбутнього!.. — Ні-ко-ли! — по складах відрізав Шевченко (З. Тулуб); Люди, що відрікаються від своєї Батьківщини, відрікаються тим самим і від свого сумління (Я. Галан); Засланий поляками за патріотизм у далекий край.., він.. не поступився в своїх пересвідченнях (І. Нечуй-Левицький); (Неріса:) Я не відступлюсь від свого слова (Леся Українка); Порвати з догматизмом; Чи можна сказати, що в час творення "Пана Тадеуша" Міцкевич відійшов.. від свого демократизму, від своєї революційності? Ніяк (М. Рильський); Федорові й сьогодні вдалося.. від-хреститися від зустрічі з Віктором (М. Руденко); — Ну, скажу я вам зараз, що згодний.. А раптом трапиться щось, і мені доведеться позадкувати (А. Шиян); Так легко не попуститься Іван такої доброї нагоди (Лесь Мартович).

ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого (свідомо позбавляти себе чого-небудь; не погоджуватися брати, приймати щось), ВІДРІКА́ТИСЯ, ЗРІКА́ТИСЯ чого, ПОСТУПА́ТИСЯ кому чим, ПОПУСКА́ТИ чого, ВІДБРИ́КУВАТИСЯ ірон., ВІДКА́ЗУВАТИСЯ діал. — Док.: відмо́витися, відректи́ся, зректи́ся, поступи́тися, попусти́ти, відбрика́тися, відказа́тися. (Марція:) По східному звичаю, гості не сміють відмовлятись від дарунків (Леся Українка); Відрікся (старець) світа і всіх.. його радощів і бід (І. Франко); — Підпишіть, пане, свою згоду, що ви по-доброму зрікаєтеся землі й добра (М. Стельмах); Чужого не бери, а свого не попусти (Словник Б. Грінченка); Хоч як домагався староста, але батько Семенів не поступався йому своїм клином (Л. Смілянський); Від нового вони відбрикуються ногами й руками (Ю. Шовкопляс).