відколупувати
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару); ВІДКЛЕ́ЮВАТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ (про приклеєне). — Док.: відокре́мити, відділи́ти, відірва́ти, урва́ти, увірва́ти (ввірва́ти), відлама́ти, ущипну́ти (вщипну́ти) (щипаючи) відколо́ти, відколупа́ти, відлупи́ти, відшарува́ти, відкле́їти, відліпи́ти. Судака чистять, обережно відокремлюють ножем верхній плавень і зябра (з популярної літератури); Висипав її (картоплю) в миску, налив олії, відділив собі три картоплини (М. Зарудний); Раз за разом гатить він дзюбаком у іловату опоку і відриває від неї кусні лепу (І. Франко); Потім (матроси) почали кайлом відламувати шматки вугілля (З. Тулуб); Відколювати зразки породи.
Значення в інших словниках
- відколупувати — відколу́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відколупувати — -ую, -уєш, недок., відколупати, -аю, -аєш і відколупнути, -ну, -неш, док., перех. Колупаючи що-небудь, відокремлювати, відривати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відколупувати — ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, ВІДКОЛУПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. Колупаючи що-небудь, відокремлювати, відривати. – Починаймо, – зашепотів Микола і почав одколупувати ножем вікно (І. Словник української мови у 20 томах
- відколупувати — ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДКОЛУПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Колупаючи що-небудь, відокремлювати, відривати. — Починаймо, — зашепотів Микола і почав одколупувати ножем вікно (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- відколупувати — Відколуплювати, -люю, -єш, відколупувати, -пую, -єш сов. в. відколупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Отковыривать, отковырять. Одколупали грудку (каші). Грин. I. 33. --------------- Відколупувати см. відколупнути. Словник української мови Грінченка