1. Словник української мови в 11 томах

відколупувати

ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДКОЛУПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Колупаючи що-небудь, відокремлювати, відривати.

— Починаймо, — зашепотів Микола і почав одколупувати ножем вікно (Н.-Лев., II, 1950, 202);

Командир пакет хапає, відколупує печать, і ніхто з бійців не знає, як новину зустрічать (Голов., Поезії, 1955, 30);

Відколупавши шмат глини, що почала здуватися на стіні біля вікна, жбурляє [Мотря] її (Руд., Остання шабля, 1959, 440).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відколупувати — відколу́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відколупувати — -ую, -уєш, недок., відколупати, -аю, -аєш і відколупнути, -ну, -неш, док., перех. Колупаючи що-небудь, відокремлювати, відривати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відколупувати — ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, ВІДКОЛУПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. Колупаючи що-небудь, відокремлювати, відривати. – Починаймо, – зашепотів Микола і почав одколупувати ножем вікно (І. Словник української мови у 20 томах
  4. відколупувати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару)... Словник синонімів української мови
  5. відколупувати — Відколуплювати, -люю, -єш, відколупувати, -пую, -єш сов. в. відколупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Отковыривать, отковырять. Одколупали грудку (каші). Грин. I. 33. --------------- Відколупувати см. відколупнути. Словник української мови Грінченка