відкусити
ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИ розм. — Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти (укуси́ти), кусну́ти. Сміючись (солдат із дівчиною) їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О. Гончар); Потрапивши в пастку, лисиця відгризає собі ногу й тікає (з журналу); Івась укусив пирога (Панас Мирний).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відкусити — відкуси́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відкусити — див. відкушувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відкусити — ВІДКУСИ́ТИ див. відку́шувати. Словник української мови у 20 томах
- відкусити — ВІДКУСИ́ТИ див. відку́шувати. Словник української мови в 11 томах
- відкусити — Відкусити см. відкушувати. Словник української мови Грінченка