відлунюватися
ВІДЛУ́НЮВАТИ (про звук — віддаватися луною), ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ВІДДАВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯ розм. — Док.: відлу́нити, відлу́нитися, відби́тися, відда́ти, відда́тися, відгукну́ти, відгукну́тися, відізва́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Слово, повторене тисячоусто, В горах і долах відлунює густо (А. Малишко); А над рікою ще довго відлунювалися.. дівочі голоси (С. Чорнобривець); Постріли подвійною луною відбивалися межи гір (О. Досвітній); Вереск флейт, литаврів гуркіт В морі гуком віддає (М. Бажан); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко й виразно (Григорій Тютюнник); Гунява луна.. дерев'яними словами одгукувала з усіх боків чужі слова (С. Васильченко); Говорив увесь час він.. Кожне слово ніби відгукувалось луною в соборі (Ю. Яновський); Він як подасть голос з долини — далеко в горах окликнеться (С. Чорнобривець).
Значення в інших словниках
- відлунюватися — відлу́нюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відлунюватися — -юється, недок., відлунитися, -иться, док. Віддаватися луною. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відлунюватися — ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДЛУНИ́ТИСЯ, и́ться, док. Віддаватися луною. Коли командири проминули вежу, де під склепінням гучно відлунювались кроки, з лівого боку відкрився краєвид на Замоскворіччя (С. Словник української мови у 20 томах
- відлунюватися — ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДЛУНИ́ТИСЯ, и́ться, док. Віддаватися луною. Коли командири проминули вежу, де під склепінням гучно відлунювались кроки, з лівого боку відкрився краєвид на Замоскворіччя (Скл. Словник української мови в 11 томах