відмінний

ВІДМІ́ННИЙ (який має дуже добру якість), ВИСО́КИЙ, ВИСОКОЯ́КІСНИЙ, ДОБІ́РНИЙ, Я́КІСНИЙ розм. Багато підприємств.. випускає відмінну продукцію (з журналу); Золото високої проби; Високоякісні марки сталі; На столі стояли печені на маслі бублики.. і повний підніс великих, дорідних та добірних червонобоких груш (І. Нечуй-Левицький); Високопродуктивна, ефективна і якісна робота — основа народного достатку (з журналу).

НЕСХО́ЖИЙ на кого-що (який не має подібності до когось-, чогось), НЕПОДІ́БНИЙ до кого-чого, на кого-що, НЕПОХО́ЖИЙ розм. рідше, ВІДМІ́ННИЙ від кого-чого, підсил. Проходили дні за днями, несхожі один на одного (М. Томчаній); Лавра тих часів була дуже відмінна від сучасної (З. Тулуб). — Пор. 1. рі́зний.

ПРЕКРАСНИЙ (який задовольняє найвищі вимоги, відзначається надзвичайними якостями серед інших потрібних; надзвичайно добрий), ЧУДО́ВИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ рідше, ЧУДО́ВНИЙ рідше, ДОСКОНА́ЛИЙ, ВІДМІ́ННИЙ, НЕЗРІВНЯ́ННИЙ, НЕПЕРЕВЕ́РШЕНИЙ, ІДЕА́ЛЬНИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ, ПЕРШОКЛА́СНИЙ, ПЕРШОСО́РТНИЙ розм., ПЕРШОРЯ́ДНИЙ розм., ПЕРШОРОЗРЯ́ДНИЙ розм. рідше, ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм., ЗНАМЕНИ́ТИЙ розм., БОЖЕ́СТВЕННИЙ заст., поет. Книжечки Ваші, — дорогий подарунок, — дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив (М. Коцюбинський); Під аркою чудова акустика, хоч концерти влаштовуй... (О. Гончар); — Як його звати, те містечко біля Мілана, куди ви мали поїхати? — Монца. Там чудесна природа (Ю. Яновський); — І як ніхто досі не бачив сього чудовного місця? — думалося йому (Панас Мирний); Проста й разом досконала манера писання обіцяли дати в його (В. Чумака) особі першорядного поета (В. Еллан); — Ми певні: і з дівчат з середньою освітою можуть вийти відмінні працівниці лабораторій, кращі за ваших магістрів (Ю. Шовкопляс); Коло коней він умів ходити добре, і стрілець з нього був незрівнянний (І. Франко); Чудова, неперевершена своєю красою старовинна Софіївка в Умані (з газети); Якби не гадюки, то Буркут був би ідеальним місцем пробування для мене (Леся Українка); Лекції Костомарова перетворювалися на блискучі імпровізації, засновані на чудовому знанні матеріалу (з журналу); Вона зіграла роль, як першокласна актриса (І. Ле); Їх на лаві вже до сотні, Та стають нові й нові Чисті, рівні, першосортні Миски, глечики (П. Дорошко); — Знаменита юшка із свіжого коропа, сьогодні ось тут наловили, — зачерпнув він великою ложкою з казанка юшки в тарілку (Г. Коцюба); Тарасові й тепер, у тишині сонних вулиць, ніби вчувався співучий голос божественного негра (О. Ільченко).

РІ́ЗНИЙ (позбавлений схожості, однаковості), ВІДМІ́ННИЙ, НЕСХО́ЖИЙ, НЕОДНА́КОВИЙ, РОЗБІ́ЖНИЙ. — Я вас не завжди розумію, — раптом сказав Роман. — Що вас єднає? Адже ви такі різні (Є. Гуцало); Під впливом різних обставин накльовуються нові форми і відмінні погляди (І. Франко); Скрізь бачиш обличчя мінливі, несхожі (Л. Первомайський); І неоднаковий моральний стан особливого складу, і неоднаковий рівень дисциплінованості.., — все це врахував і передбачив підполковник Самієв (О. Гончар); Вийшовши після занять з інституту, він навмання, огорнутий розбіжними думками, подався до парку (Г. Коцюба). — Пор. 1. несхо́жий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмінний — 1. (який не має нічого подібного) різний, неподібний, несхожий, неоднаковий, (у поглядах) розбіжний; 2. (з доброю якістю) якісний, високий, (особливий) добірний, високоякісний. Словник синонімів Полюги
  2. відмінний — відмінний – відмітний Прикметник відмінний має два значення: 1. Високоякісний, дуже гарний, дуже добрий, дуже вмілий. 2. Такий, що чимось відрізняється від когось, чогось. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. відмінний — відмі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. відмінний — 1. Який чимось відрізняється від когось, чогось, не такий, як був до цього. Лавра тих часів була дуже відмінною від сучасної (З.Тулуб); Завтра панна побачить його в церкві. Він відмінний: голене підборіддя, високий і з торбою (М.Лазорський). Літературне слововживання
  5. відмінний — Інший, не такий, не схожий, з. відмітний; (- думки) розбіжний; (як міра вияву) зразковий, взірцевий, першоклясний, добірний, дуже добрий, знаменитий. Словник синонімів Караванського
  6. відмінний — -а, -е. 1》 Який чимось відрізняється від кого-, чого-небудь. 2》 Який має високу якість; дуже гарний, дуже добрий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. відмінний — 1. інакший, неподібний, ріжний 2. визначний, визначений, високоякісний, найліпший Словник чужослів Павло Штепа
  8. відмінний — ВІДМІ́ННИЙ, а, е. 1. Який чимось відрізняється від кого-, чого-небудь. Раз їм почувся згори шум, одмінний од шуму плавнів (М. Коцюбинський); Лавра тих часів була дуже відмінна від сучасної (З. Словник української мови у 20 томах
  9. відмінний — див. несхожий; різний Словник синонімів Вусика
  10. відмінний — Відмі́нний, -на, -не од[від]мі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. відмінний — ВІДМІ́ННИЙ, а, е. 1. Який чимось відрізняється від кого-, чого-небудь. Раз їм почувся згори шум, одмінний од шуму плавнів (Коцюб., І, 1955, 360); Лавра тих часів була дуже відмінна від сучасної (Тулуб, Людолови, І, 1957, 125)... Словник української мови в 11 томах
  12. відмінний — Відмінний, -а, -е Отличный, отличающійся отъ. Почнеш ік Волині зближатися, зараз постережеш, що пішла перед тобою одмінна од нашої сторона. К. (О. 1861. II. 233). Словник української мови Грінченка