1. Словник синонімів української мови

віднога

ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ (бокова гілка рослини чи її кореня), РОЗГАЛУ́ЖЕННЯ, ВІДРО́СТОК рідше; ВІДНО́ГА розм. (перев. стовбура дерева). Коренева система.. складається з одного головного кореня та великої кількості відгалужень (з науково-популярної літератури); Квітки й плоди у гречки утворюються на найдрібніших розгалуженнях (з журналу); Який корінь, такий і одросток (М. Номис); Дуб був високий, а на дубі три одноги були (Словник Б. Грінченка).

ВІДНО́ГА (відгалуження гори), ВІДРІ́Г, ВІДРО́ГА. Дорога веде вже через останні відноги гір (І. Франко); З високого берега було видно сині відроги гір (В. Собко); Половину місця, під котрим біжать у глибину кварцові жили, прикриває відрога гори (Ю. Мушкетик).

РУКА́В (водяний потік, що відійшов у бік від головного русла), РО́ЗТІК, РОЗТО́КА, ЗА́РІЧОК, САГА́, ВІДНО́ГА. Тут Дніпро розливався на кілька рукавів і творив кілька великих і малих островів (П. Панч); На розтоці, на потоці два голуби воду пили (Словник Б. Грінченка); Коли допливли до кінця Дунаю, де дві розтоки розходились, царський син проговорив: — Ти — в одну сторону, а я — в другу (А. Калин); Ярослав... повернув човника на зарічок (Ю. Мушкетик); Перепинили (рибалки) Всю сагу сітками, Тоді в воду починають Гучно бить бовтами (Б. Грінченко); Віднога Дніпра.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віднога — Відно́га: — (залізниці) — відгалуження [1] — (залізниці) вітка [X] — відгалуження гори, стовбура дерева, дороги, ріки тощо [44-1] — гірський відріг [5;7] — розгалуження [9] Словник з творів Івана Франка
  2. віднога — відно́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. віднога — -и, ж. 1》 Відгалуження гори. 2》 розм. Відгалуження стовбура дерева, дороги, ріки тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віднога — ВІДНО́ГА, и, ж. 1. Відгалуження гори. Дорога веде вже через останні відноги гір (І. Франко); Між лісистими відногами далеких Карпатських гір вигинається та мерехтить свіжа й прозора ріка (Ю. Яновський). 2. розм. Словник української мови у 20 томах
  5. віднога — віднога відгалуження стовбура дерева (ст): Вова сам, без підсаджування, вилізає на ховзку відногу й, перехилившися, обв'язує мотузок довкола гілляки (Чернява) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. віднога — див. гілка; роздоріжжя Словник синонімів Вусика
  7. віднога — ВІДНО́ГА, и, ж. 1. Відгалуження гори. Дорога веде вже через останні відноги гір (Фр., V, 1951, 7); Між лісистими відногами далеких Карпатських гір вигинається та мерехтить свіжа й прозора ріка (Ю. Янов., IV, 1959, 67). 2. розм. Словник української мови в 11 томах
  8. віднога — Віднога, -ги ж. 1) Каждая часть развѣтвленія (дороги, древеснаго ствола). Дорога вилами росходиться: та віднога, що на гору, йде в город..., а друга йде долиною. Св. Л. 215. Дуб був високий, а на дубі три одноги були. КС. 1883. I. 57. 2) Рукавъ рѣки. Желех. 3) Отрогъ горы. Желех. Словник української мови Грінченка