віднога

ВІДНО́ГА, и, ж.

1. Відгалуження гори.

Дорога веде вже через останні відноги гір (І. Франко);

Між лісистими відногами далеких Карпатських гір вигинається та мерехтить свіжа й прозора ріка (Ю. Яновський).

2. розм. Відгалуження стовбура дерева, дороги, річки і т. ін.

Річка, відноги її веселять місто Боже, найсвятіше із місць пробування Всевишнього (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Дуб був високий, а на дубі три одноги були (Сл. Гр.);

Сіра дорога проходила повз дерево і ділилася на три відноги (Юліан Опільський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віднога — Відно́га: — (залізниці) — відгалуження [1] — (залізниці) вітка [X] — відгалуження гори, стовбура дерева, дороги, ріки тощо [44-1] — гірський відріг [5;7] — розгалуження [9] Словник з творів Івана Франка
  2. віднога — відно́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. віднога — -и, ж. 1》 Відгалуження гори. 2》 розм. Відгалуження стовбура дерева, дороги, ріки тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віднога — віднога відгалуження стовбура дерева (ст): Вова сам, без підсаджування, вилізає на ховзку відногу й, перехилившися, обв'язує мотузок довкола гілляки (Чернява) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. віднога — див. гілка; роздоріжжя Словник синонімів Вусика
  6. віднога — ВІДГАЛУ́ЖЕННЯ (бокова гілка рослини чи її кореня), РОЗГАЛУ́ЖЕННЯ, ВІДРО́СТОК рідше; ВІДНО́ГА розм. (перев. стовбура дерева). Коренева система.. Словник синонімів української мови
  7. віднога — ВІДНО́ГА, и, ж. 1. Відгалуження гори. Дорога веде вже через останні відноги гір (Фр., V, 1951, 7); Між лісистими відногами далеких Карпатських гір вигинається та мерехтить свіжа й прозора ріка (Ю. Янов., IV, 1959, 67). 2. розм. Словник української мови в 11 томах
  8. віднога — Віднога, -ги ж. 1) Каждая часть развѣтвленія (дороги, древеснаго ствола). Дорога вилами росходиться: та віднога, що на гору, йде в город..., а друга йде долиною. Св. Л. 215. Дуб був високий, а на дубі три одноги були. КС. 1883. I. 57. 2) Рукавъ рѣки. Желех. 3) Отрогъ горы. Желех. Словник української мови Грінченка