відносити
ВІДДАВА́ТИ (давати назад узяте, позичене, привласнене, належне), ВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ВІДНО́СИТИ, ЗВЕРТА́ТИ рідше. — Док.: відда́ти, верну́ти, поверну́ти, віднести́, зверну́ти. — Багато (товарів).. набрали в мене люди без грошей, а ніхто не квапиться віддавати (М. Коцюбинський); Мій батько нікому не винний: в одного позичає, а другому повертає (прислів'я); (Любов:) Я й забула, що треба віднести Галі її концерт, вона просила конче сьогодні віддати їй (Леся Українка); — Прошу, пане докторе, звертаю вам сей цінний документ (І. Франко).
ВІДНО́СИТИ (вважати належним до якогось розряду, групи, категорії), ЗАРАХО́ВУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ПРИРАХО́ВУВАТИ рідше. — Док.: віднести́, зарахува́ти, пов'яза́ти, прирахува́ти. До антибіотиків ми зараз відносимо широке коло речовин мікробного, рослинного та тваринного походження (з журналу); П'єсу (М. Куліша "Отак загинув Гуска") ми зараховуємо до інтелектуальної драматургії (з журналу); Виникнення та первісне оформлення жанру науково-фантастичної літератури справедливо пов'язують з ім'ям Жуля Верна (з журналу); В інститут я таки того ж року поступив. Сумна була ця школа.., офіційно її прираховували навіть не до середніх шкіл, а до нижчих (С. Васильченко).
ВІДНО́СИТИ (несучи, доставляти що-небудь звідкись, кудись, комусь), ЗАНО́СИТИ, ЗАТА́СКУВАТИ розм., ВІДТА́СКУВАТИ розм. рідко. — Док.: віднести́, занести́, затаска́ти, відтаска́ти, відпе́рти фам. відтараба́нити фам. Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу (пісня); Василина Макарівна і Мар'яна прибирають зі столу, заносять посуд у хату (М. Зарудний); Парубки зняли з петель ворота і затаскали їх аж на греблю (О. Донченко); Відтаскати мішок картоплі; Відпер у млин мішок жита (Б. Грінченко); (Старшина:) Як тільки засне, то ми його.. зв'яжемо і в холодну відтарабанимо (І. Карпенко-Карий).
Значення в інших словниках
- відносити — (теоретично встановлювати спільність одного з іншим) зараховувати що до чогось, пов'язувати, прив'язувати, (штучно) пришивати, прищіпати, книжн. асоціювати// пришивати білими нитками; (з місця на місце) відносити, розм. затаскувати. Словник синонімів Полюги
- відносити — відно́сити дієслово недоконаного виду доставляти кудись; зараховувати кого-, що-небудь до когось, чогось відноси́ти дієслово доконаного виду закінчити носити Орфографічний словник української мови
- відносити — Заносити, (куди) носити, доставляти; (позичене) віддавати, повертати; (трохи) віддаляти; (до числа) зараховувати, записувати, клясифікувати як. Словник синонімів Караванського
- відносити — I віднос`ити-ошу, -осиш, док. Закінчити носити. II відн`осити-ошу, -осиш, недок., віднести, -су, -сеш; мин. ч. відніс, -несла, -несло; мн. віднесли; док., перех. 1》 Несучи кого-, що-небудь, доставляти кудись або кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відносити — ВІДНОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., що, розм. Закінчити, перестати носити. – Відносила вона [баба] вже своє, дитино!.. Вже більш не понесе! – з слізьми в очах каже жінка (М. Коцюбинський). ВІДНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ВІДНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. Словник української мови у 20 томах
- відносити — відно́сити (рідше кла́сти) за (на) раху́нок кого, чого. Вважати що-небудь причиною чогось, пояснювати чимсь. Він став скритним і замкнутим. В сім’ї це помічали і відносили на рахунок особливої пристрасті до науки (М. Фразеологічний словник української мови
- відносити — Відно́сити, -но́шу, -но́сиш; відно́сь, -но́сьмо, -но́сьте; відне́сти́, -несу́, -несе́ш, -су́ть; відні́с, -несла́, -несли́; відні́сши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відносити — ВІДНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ВІДНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. відні́с, несла́, ло́; мн. віднесли́; док., перех. 1. Несучи кого-, що-небудь, доставляти кудись або кому-небудь. Я щодня пишу і щодня сам одношу листи в поштову скриньку (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- відносити — Відносити, -шу, -сиш сов. в. віднести, -су, -сеш, гл. Относить, отнести. Звелів царь віднести дітей у церкву на ніч. Чуб. Я приносив, а відносити тобі вже черга. Чуб. Словник української мови Грінченка