відпрохуватися
ВІДПРО́ШУВАТИСЯ (просити дозволу відлучитися; просити про звільнення від чогось), ВІДПРО́ХУВАТИСЯ, ПРОСИ́ТИСЯ, МОЛИ́ТИСЯ підсил. — Док.: відпроси́тися, відпроха́тися, відмоли́тися. У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок); Іван Макарович, радий і веселий, взяв доктора під руку і повів до їдальні, хоч той відпрошувався і пручався (В. Гжицький); Першої неділі .. відпрохався Семен у пана на часинку до брата (М. Коцюбинський); І просилася, і молилася: "Пусти мене, старий діду, на вулицю погулять" (пісня).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відпрохуватися — відпро́хуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відпрохуватися — і відпрошуватися, -уюся, -уєшся, недок., відпрохатися, -аюся, -аєшся і відпроситися, -ошуся, -осишся, док. 1》 Прохаючи, брати дозвіл у кого-небудь, щоб відлучитися з місця роботи, з дому тощо. 2》 Прохати про звільнення від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відпрохуватися — Випрошуватися, випроситися, повипрошуватися Словник чужослів Павло Штепа
- відпрохуватися — ВІДПРО́ХУВАТИСЯ, ВІДПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДПРОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, ВІДПРОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док. 1. Випрошувати для себе дозвіл у кого-небудь, щоб відлучитися з місця роботи, з дому і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- відпрохуватися — див. просити Словник синонімів Вусика
- відпрохуватися — ВІДПРО́ХУВАТИСЯ і ВІДПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДПРОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ВІДПРОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док. 1. Прохаючи, брати дозвіл у кого-небудь, щоб відлучитися з місця роботи, з дому тощо. Словник української мови в 11 томах