відпрохуватися
ВІДПРО́ХУВАТИСЯ, ВІДПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДПРОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, ВІДПРОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док.
1. Випрошувати для себе дозвіл у кого-небудь, щоб відлучитися з місця роботи, з дому і т. ін.
Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І. Нечуй-Левицький);
У неділю він [Тарас] одпрошується у Ширяєва на Мохову, до свого пана Енгельгардта (О. Іваненко);
У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок);
Першої неділі після цього відпрохався Семен у пана на часинку до брата (М. Коцюбинський);
Виявилося, що Людмила не просто відпросилася в директора з'їздити на день-два до батьків, а взяла відпустку (Іван Ле).
2. Прохати про звільнення від чого-небудь.
Другі, аби рік вибути – зараз і одпрохуються; а він – ні (Панас Мирний);
– Довго я умовляла його, щоб він одпустив хоч мене, ледве одпрохалась (з казки);
// Відмовлятися від чого-небудь.
Устина садовить його вечеряти, а він відмовляється, відпрошується, нізащо не сяде до столу (С. Чорнобривець);
Ніхто не хотів оставатися позаду за сотником Мручком. Що мали найкращого, зносили. – Мені вже й відпроситися годі. Місця для того добра не маю, – пояснив гетьман (Б. Лепкий).
Значення в інших словниках
- відпрохуватися — відпро́хуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відпрохуватися — і відпрошуватися, -уюся, -уєшся, недок., відпрохатися, -аюся, -аєшся і відпроситися, -ошуся, -осишся, док. 1》 Прохаючи, брати дозвіл у кого-небудь, щоб відлучитися з місця роботи, з дому тощо. 2》 Прохати про звільнення від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відпрохуватися — Випрошуватися, випроситися, повипрошуватися Словник чужослів Павло Штепа
- відпрохуватися — див. просити Словник синонімів Вусика
- відпрохуватися — ВІДПРО́ШУВАТИСЯ (просити дозволу відлучитися; просити про звільнення від чогось), ВІДПРО́ХУВАТИСЯ, ПРОСИ́ТИСЯ, МОЛИ́ТИСЯ підсил. — Док.: відпроси́тися, відпроха́тися, відмоли́тися. Словник синонімів української мови
- відпрохуватися — ВІДПРО́ХУВАТИСЯ і ВІДПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДПРОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ВІДПРОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док. 1. Прохаючи, брати дозвіл у кого-небудь, щоб відлучитися з місця роботи, з дому тощо. Словник української мови в 11 томах