відселяти
ПЕРЕВО́ДИТИ (змінювати місце розташування когось, чогось), ПЕРЕМІЩА́ТИ (ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ), ПЕРЕБАЗО́ВУВАТИ (на нову базу); ВІДВО́ДИТИ (про військові частини — на нову позицію, в тил тощо); ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ (перев. про худобу — женучи); ПЕРЕСЕЛЯ́ТИ (в інше місце проживання); ВІДСЕЛЯ́ТИ (ВІДСЕ́ЛЮВАТИ) (в інше місце проживання, відділивши від тих, з ким він спільно проживав). — Док.: перевести́, перемісти́ти, перебазува́ти, відвести́, перегна́ти, пересели́ти, відсели́ти. Після комісії хлопців, уже пострижених, .. перевели в лівий закуток двора (Григорій Тютюнник); Відпустивши певну кількість визволених в таборах радянських громадян, американське командування решту стало затримувати, перемістило їх у нові табори (Н. Рибак); Перебазувати підприємство; Дмитро швидко відводить на південний захід свою групу (М. Стельмах); — Завтра переганяйте корів на Грузьку (Григорій Тютюнник); — Ось переселимо ваш хутір у село (Григорій Тютюнник); — Я вас одселю звідсіль геть, отуди над став! — репетувала Онися (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. вести́.
Значення в інших словниках
- відселяти — відселя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відселяти — див. відселювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відселяти — ВІДСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідше ВІДСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСЕЛИ́ТИ, елю́, е́лиш, док., кого, що. Переселяти в інше місце. Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді (Сл. Гр. Словник української мови у 20 томах
- відселяти — ВІДСЕЛЯ́ТИ див. відсе́лювати. Словник української мови в 11 томах
- відселяти — Відселя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відселити, -лю, -лиш, гл. Отдѣлять, отдѣлить сына на самостоятельное хозяйство. Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка