1. Словник української мови у 20 томах

відселяти

ВІДСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідше ВІДСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСЕЛИ́ТИ, елю́, е́лиш, док., кого, що.

Переселяти в інше місце.

Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді (Сл. Гр.);

Печально було дивитись на рештки садів і будов у тих місцях, де в недавній час господарів затишних дідівських осель примусово відселяли до найближчого села (з мемуарної літ.);

Hа Тернопільщині продовжують відселювати людей із підтоплених територій і очікують підняття рівня води у Заліщицькому районі (з газ.);

– Я вас одселю звідсіль геть, отуди над став! – репетувала Онися (І. Нечуй-Левицький);

// Звільняти територію чи приміщення від мешканців або постійних користувачів.

Верховна Рада заборонила відселяти та приватизовувати бібліотеки (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відселяти — відселя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відселяти — див. відселювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відселяти — ПЕРЕВО́ДИТИ (змінювати місце розташування когось, чогось), ПЕРЕМІЩА́ТИ (ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ), ПЕРЕБАЗО́ВУВАТИ (на нову базу); ВІДВО́ДИТИ (про військові частини — на нову позицію, в тил тощо); ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ (перев. Словник синонімів української мови
  4. відселяти — ВІДСЕЛЯ́ТИ див. відсе́лювати. Словник української мови в 11 томах
  5. відселяти — Відселя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відселити, -лю, -лиш, гл. Отдѣлять, отдѣлить сына на самостоятельное хозяйство. Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка