відскочити
ВІДСКА́КУВАТИ (ударяючись об що-небудь, падати в протилежному напрямі, вбік; відриваючись, різко падати), ВІДЛІТА́ТИ. — Док.: відско́чити, відлеті́ти. Крем'яхи стукались об стінки ступки, відскакували, розколювалися (О. Донченко); Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (А. Хижняк); Земля була мерзла й тверда, як бетон. Відбиті грудочки відлітали з фуркотом, як уламки гранати (Григорій Тютюнник).
ВІДСКО́ЧИТИ (стрибком або кількома стрибками віддалитися від кого-, чого-небудь), ВІДПЛИГНУ́ТИ, ВІДСТРИБНУ́ТИ, ВІДСАХНУ́ТИСЯ, ВІДХОПИ́ТИСЯ діал. — Недок.: відска́кувати, відпли́гувати, відса́хуватися. Біля сіней Тимко виривається (від Прокопа) і відскакує вбік (Григорій Тютюнник); Остап так і одплигнув (М. Коцюбинський); Зінько.. встиг ухопитися за коляку, що здоровий чоловік уже піднімав удруге. Вирвав коляку і відстрибнув набік (Б. Грінченко); — Я укусив його. — Потім ви одсахнулися, і він вас ударив ножем (Ю. Яновський); Не встиг він одхопитись, як на порозі показалася Загнибідиха, бліда, розпатлана (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- відскочити — відско́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відскочити — [в'ідзскочиетие] -чу, -чиеш; нак. -оч, -очтеи Орфоепічний словник української мови
- відскочити — див. відскакувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відскочити — ВІДСКО́ЧИТИ див. відска́кувати. Словник української мови у 20 томах
- відскочити — оди́н від о́дного недале́ко відбі́гли (відско́чили, відбі́г і т. ін.), ірон. Невелика різниця між ким-небудь у чомусь; схожі чимсь, однакові. Вони один від одного недалеко відбігли. Фразеологічний словник української мови
- відскочити — ВІДСКО́ЧИТИ див. відска́кувати. Словник української мови в 11 томах
- відскочити — Відскочити см. відскакувати. Словник української мови Грінченка