1. Словник синонімів української мови

відскакувати

ВІДСКА́КУВАТИ (ударяючись об що-небудь, падати в протилежному напрямі, вбік; відриваючись, різко падати), ВІДЛІТА́ТИ. — Док.: відско́чити, відлеті́ти. Крем'яхи стукались об стінки ступки, відскакували, розколювалися (О. Донченко); Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (А. Хижняк); Земля була мерзла й тверда, як бетон. Відбиті грудочки відлітали з фуркотом, як уламки гранати (Григорій Тютюнник).

ВІДСКО́ЧИТИ (стрибком або кількома стрибками віддалитися від кого-, чого-небудь), ВІДПЛИГНУ́ТИ, ВІДСТРИБНУ́ТИ, ВІДСАХНУ́ТИСЯ, ВІДХОПИ́ТИСЯ діал. — Недок.: відска́кувати, відпли́гувати, відса́хуватися. Біля сіней Тимко виривається (від Прокопа) і відскакує вбік (Григорій Тютюнник); Остап так і одплигнув (М. Коцюбинський); Зінько.. встиг ухопитися за коляку, що здоровий чоловік уже піднімав удруге. Вирвав коляку і відстрибнув набік (Б. Грінченко); — Я укусив його. — Потім ви одсахнулися, і він вас ударив ножем (Ю. Яновський); Не встиг він одхопитись, як на порозі показалася Загнибідиха, бліда, розпатлана (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відскакувати — відска́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відскакувати — -ую, -уєш, недок., відскочити, -чу, -чиш, док. 1》 Стрибком або кількома стрибками віддалятися від кого-, чого-небудь. 2》 Ударяючись об що-небудь, падати в протилежному напрямі або вбік; відлітати. || перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відскакувати — ВІДСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Стрибком або кількома стрибками віддалятися від кого-, чого-небудь. А вона [Наташа], як навісна, то одскакувала від його [нього], то, прискакуючи, горнулася (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  4. відскакувати — ВІДСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Стрибком або кількома стрибками віддалятися від кого-, чого-небудь. А вона [Наташа], як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася (Мирний, III, 1954, 277)... Словник української мови в 11 томах
  5. відскакувати — Відскакувати, -кую, -єш сов. в. відскочити, -чу, -чиш, гл. 1) Отскакивать, отскочить. То збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує. Левиц. І. 107. 2) Отлучаться, отлучиться на короткое время. Чи вам мене не треба буде?... Словник української мови Грінченка