1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відскакувати

відска́кувати

-ую, -уєш, недок., відскочити, -чу, -чиш, док.

1》 Стрибком або кількома стрибками віддалятися від кого-, чого-небудь.

2》 Ударяючись об що-небудь, падати в протилежному напрямі або вбік; відлітати.

|| перен., розм. Не зачіпати кого-небудь, не впливати на когось.

|| Від удару, поштовху і т. ін. зриватися, різко відчинятися (про защіпку, двері тощо).

3》 Відриваючись, відокремлюючись від чогось, падати, летіти вбік.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відскакувати — відска́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відскакувати — ВІДСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Стрибком або кількома стрибками віддалятися від кого-, чого-небудь. А вона [Наташа], як навісна, то одскакувала від його [нього], то, прискакуючи, горнулася (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  3. відскакувати — ВІДСКА́КУВАТИ (ударяючись об що-небудь, падати в протилежному напрямі, вбік; відриваючись, різко падати), ВІДЛІТА́ТИ. — Док.: відско́чити, відлеті́ти. Крем'яхи стукались об стінки ступки, відскакували, розколювалися (О. Словник синонімів української мови
  4. відскакувати — ВІДСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Стрибком або кількома стрибками віддалятися від кого-, чого-небудь. А вона [Наташа], як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася (Мирний, III, 1954, 277)... Словник української мови в 11 томах
  5. відскакувати — Відскакувати, -кую, -єш сов. в. відскочити, -чу, -чиш, гл. 1) Отскакивать, отскочить. То збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує. Левиц. І. 107. 2) Отлучаться, отлучиться на короткое время. Чи вам мене не треба буде?... Словник української мови Грінченка