відстороняти

ВІДДАЛЯ́ТИ (переміщати на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДПИХА́ТИ (пхаючи); РОЗВО́ДИТИ (одне від одного). — Док.: віддали́ти, відсторони́ти, відіпхну́ти, розвести́. Завбудинку.. то віддаляв його (твір) від себе, то знову підносив до очей (І. Микитенко); Вона злегка відсторонила кошеня від себе (О. Донченко); Хуса.. проходжується по світлиці нерівним кроком,.. відпихаючи ногою стільці (Леся Українка); Люди позвикали вже до такої братньої ворожнечі, хіба вже дуже зчепляться, тоді тільки розводили (Панас Мирний).

ВІДШТО́ВХУВАТИ (своїми вчинками, словами, ставленням до когось робити його чужим, далеким, припиняти дружні, близькі стосунки з ним), ВІДДАЛЯ́ТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ВІДПИХА́ТИ, ВІДКИДА́ТИ рідше. — Док.: відштовхну́ти, віддали́ти, відсторони́ти, відчужи́ти, відіпхну́ти, відки́нути. Не варто загострювати увагу на проявах сором'язливості. Це може посилити розгубленість дитини, відштовхнути її навіть від близьких людей (з газети); Вона сама віддалила від себе всіх дівчат, які хотіли дружити з нею (В. Собко); Все-таки це не так просто — з болем відсторонити кохану дівчину (О. Гуреїв); Ми зустрілися серед нових умов, що мимоволі відчужували нас (Ірина Вільде); І як було (Оксані) не повірити, як зректися надзвичайного щастя, відіпхнути Олексія, не слухати його речей солодких? (Л. Яновська); Коли й мати його не благословить і відкине від себе, .. вона його не покине (Г. Квітка-Основ'яненко).

УСУВА́ТИ кого (так чи інакше позбавлятися когось), ПОЗБУВА́ТИСЯ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ЕЛІМІНУВА́ТИ книжн.; ПРИБИРА́ТИ розм. (відсилати під якимсь приводом); ЗВІЛЬНЯ́ТИ, ЗНІМА́ТИ, СПИХА́ТИ розм., ВИГАНЯ́ТИ розм. (позбавляти певної посади, певного становища). — Док.: усу́нути, позбу́тися, відсторони́ти, уби́ти (вби́ти), прибра́ти, звільни́ти, зня́ти, зіпхну́ти (спихну́ти) (спхну́ти), ви́гнати. Попереду ішли Палій і Бойчук. Мали усунути вартових. Наскочили на них так раптово, що ті й крикнути не встигли (В. Гжицький); Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки (Ірина Вільде); — Чому в списку нема Колосовського? Хто дав тобі право зневажати, відстороняти в такий час його, нашого чесного товариша... (О. Гончар); — Отак і жить, — кинула Катря. — Прибери її (вчительку) з села і будемо жить (В. Кучер); Він бачив, що є в столоначальника помічник, котрого легенько зіпхнути (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відстороняти — відстороня́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відстороняти — -яю, -яєш і відсторонювати, -юю, -юєш, недок. відсторонити, -оню, -ониш, док., перех., рідко. 1》 Те саме, що відсувати 1). || Відштовхувати, відпихати когось від себе. 2》 кого від чого. Те саме, що усувати; звільняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відстороняти — Відсовувати, відсувати, відсунути, повідсовувати, повідсувати, усувати, усунути, повсувати, відхиляти, відхилити, повідхиляти, ухиляти, ухилити, повхиляти, виганяти, вигонити, вигнати, повиганяти, розгоняти, розгонити, розігнати, порозгоняти, звільняти, звільнити, позвільняти Словник чужослів Павло Штепа
  4. відстороняти — ВІДСТОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок. ВІДСТОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., кого, що, рідко. 1. Те саме, що відсува́ти 1. Володя відсторонив папір. – Не напишу! – прошепотів він (О. Донченко); // Відштовхувати, відпихати когось від себе. Словник української мови у 20 томах
  5. відстороняти — див. усувати Словник синонімів Вусика
  6. відстороняти — ВІДСТОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДСТОРО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСТОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., перех., рідко. 1. Те саме, що відсува́ти 1. Володя відсторонив папір. — Не напишу! — прошепотів він (Донч. Словник української мови в 11 томах