1. Словник синонімів української мови

відтягати

ВИ́ДОВЖИТИ (зробити довшим, збільшити довжину чого-небудь), ВИ́ТЯГТИ, ВИ́ТЯГНУТИ, РОЗТЯГТИ́, РОЗТЯГНУ́ТИ (зробити довшим або більшим за розміром); ВІДТЯГТИ́, ВІДТЯГНУ́ТИ (куючи). — Недок.: видо́вжувати, витяга́ти, витя́гувати, розтяга́ти, розтя́гувати, відтяга́ти, відтя́гувати. Кошарний, не підводячись із стільця, видовжив шию, глянув у вікно (П. Загребельний); З панським свого язика не рівняй: коли довгий, то прикоротять, коли короткий — витягнуть (прислів'я); Весела усмішка розтягнула їм лиця (М. Коцюбинський); Як розтяг баян Микола.. згуртувалася довкола вся рідня велика (М. Упеник); І третій (син) — не для забавки — для захисту орача, із лишку тієї плавки важкого відтяг меча (М. Рудь).

ВІДТЯГА́ТИ (тягнучи, переміщати в інше місце), ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДСУВА́ТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ (переміщати волочачи). — Док.: відтягти́, відтягну́ти, відсу́нути, відволокти́ (відволікти́). Тепер тільки довбали і викочували, відтягали та відносили вбік важкі бути, які вдавалося відколоти (Д. Ткач); Відтягнула (Софія) крісло від столу (О. Кобилянська); Гамза одсував ліжка, порався в шафі (В. Кучер); Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Марко Вовчок).

ВІДТЯГА́ТИ (тягнути вниз своєю вагою), ВІДТЯ́ГУВАТИ, ОБТЯ́ГУВАТИ, ПОХИЛЯ́ТИ. — Док.: відтягти́, відтягну́ти, обтягну́ти (обтягти́), похили́ти. Дві чорних важких коси відтягали назад дівочу голову (М. Стельмах); На петельці в нього теліпалась карбідка і навкіс обтягувала піджак (О. Гуреїв); Грона похилили гіллячку, на землі лежать бідні (М. Коцюбинський).

ВІДКЛАДА́ТИ (призначати здійснення, проведення чого-небудь на інший час), ПЕРЕНО́СИТИ, ВІДСТРО́ЧУВАТИ, ВІДТЯГА́ТИ, ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ рідше. — Док.: відкла́сти, перенести́, відстро́чити, відтягти́, відтягну́ти, відволікти́, відволокти́. Тільки не відкладай надовго вияснення сеї справи (Леся Українка); — Чим же кінчилось засідання? — нетерпляче звернувся Павло до Левченка. — Не кінчилось. Перенесли на завтра (А. Головко); Він не зняв своєї погрози — пообіцяв лише відстрочити кару до повернення загонів (Д. Міщенко); Коген.. відтягає з дня на день із своїм приїздом (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відтягати — відтяга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відтягати — (куди) тягти, затягати; (полки) відводити; (наголос) перетягати; (від чого) відвертати; (приїзд) відкладати; (вниз) отягати; (плечі) натруджувати; (в кузні) видовжувати; (від податку) Г. утримувати, віднімати. Словник синонімів Караванського
  3. відтягати — -аю, -аєш і відтягувати, -ую, -уєш, недок., відтягти і відтягнути, -ягну, -ягнеш, док., перех. 1》 Тягнучи кого-, що-небудь поверхнею чогось, переміщати, пересувати в інше місце. || Переборюючи опір, насильно відводити когось від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відтягати — ВІДТЯГА́ТИ¹ див. відтя́гувати. ВІДТЯГА́ТИ², а́ю, а́єш, док. кого, розм. Покарати, смикаючи, скубаючи за волосся, вуха і т. ін. Справедливість перемогла, і хулігана відтягали за вухо (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  5. відтягати — відтяга́ти / відтягти́ (відтягну́ти) час. Зволікати здійснення чого-небудь. Вони (махновці) добре знали умови переходу через Сиваш і тільки відтягали час, боячись якоїсь пастки (Ю. Яновський). Фразеологічний словник української мови
  6. відтягати — ВІДТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДТЯГТИ́ і ВІДТЯГНУ́ТИ, ягну́, ягне́ш, док., перех. 1. Тягнучи кого-, що-небудь по поверхні чогось, переміщати, пересувати в інше місце. Санітарки.. Словник української мови в 11 томах