відучити
ВІДУЧИ́ТИ (примусити позбутися якоїсь звички), ВІДЗВИЧА́ЇТИ. — Недок.: віду́чувати, відзвича́ювати. Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (І. Франко); Ми вас одучим, супостати, морити вдов (І. Котляревський); Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відучити — відучи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відучити — див. відучувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відучити — ВІДУЧИ́ТИ див. віду́чувати. Словник української мови у 20 томах
- відучити — ВІДУЧИ́ТИ див. віду́чувати. Словник української мови в 11 томах
- відучити — Відучити, -ся см. відучувати, -ся. Словник української мови Грінченка