відіслати

ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИ рідше, ПОДАВА́ТИ рідко, НАДАВА́ТИ діал. — Док.: відпра́вити, ви́слати, відісла́ти, посла́ти, надісла́ти, присла́ти, пода́ти, нада́ти. Багато таких суден тепер списують, ріжуть, вантажать на платформи й відправляють на металургійні заводи (О. Гончар); Разом із цим листом висилаю.. оповідання "Під мінаретами" (М. Коцюбинський); Юля відіслала документи в медичний інститут (Григорій Тютюнник); Він сотню рублів у рік получа.. Додому ж ніколи нічогісінько не шле (Панас Мирний); Шевченко посилав свої твори за кордон Міцкевичу (М. Рильський); Незабаром.. Мотря надіслала мені в школу листа (С. Васильченко); Вона частенько присилала мені записки, просячи одвідати її (Леся Українка); Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (П. Дорошенко); Переді мною стояв солдат.. — подавав телеграму (С. Хоткевич); Вранці він.. пішов сам на станцію надавати листа (П. Козланюк).

ВІДПРАВЛЯ́ТИ (супроводжуючи, відводити, відвозити когось до певного місця за наказом, розпорядженням), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ. — Док.: відпра́вити, ви́слати, відісла́ти, доста́вити. Її впіймали і тепер уже відправляли подалі, на острів Сахалін (О. Донченко); Біржа запалала, Що молодих хлопців та дівчат В неволю тяжкую фашистськую висилала (дума); Коли траплялася вагітність, дівчину виписували з реєстру й відсилали на хутір (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відіслати — відісла́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відіслати — [в'ід'іслатие] -д'ішл'у, -д'ішлеиш; нак. -д'ішли, -д'ішл'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. відіслати — див. відсилати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відіслати — ВІДІСЛА́ТИ див. відсила́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. відіслати — відісла́ти в музе́й що. Що-небудь дуже старе чи зіпсоване настільки, що не можна ним користуватися. Емку полковника Шумакова давно вже час би відіслати в музей, але шофер Покотило не міг його умовити помінять її на трофейну машину (С. Голованівський). Фразеологічний словник української мови
  6. відіслати — ВІДІСЛА́ТИ див. відсила́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. відіслати — Відсилати, -лаю, -єш сов. в. відіслати, -шлю, -шлеш, гл. Отсылать, отослать, посылать, послать. Козак до дівчини дрібні листи пише, відсилає до дівчини буйними вітрами. Чуб. V. 312. Відсилають у солому спати. Чуб. І. 175. Да взяв Бог тую жінку, шо з цвіту, да одіслав на небо. Чуб. І. 146. Словник української мови Грінченка