відіслати

Відсилати, -лаю, -єш

сов. в. відіслати, -шлю, -шлеш, гл. Отсылать, отослать, посылать, послать. Козак до дівчини дрібні листи пише, відсилає до дівчини буйними вітрами. Чуб. V. 312. Відсилають у солому спати. Чуб. І. 175. Да взяв Бог тую жінку, шо з цвіту, да одіслав на небо. Чуб. І. 146.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відіслати — відісла́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відіслати — [в'ід'іслатие] -д'ішл'у, -д'ішлеиш; нак. -д'ішли, -д'ішл'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. відіслати — див. відсилати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відіслати — ВІДІСЛА́ТИ див. відсила́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. відіслати — відісла́ти в музе́й що. Що-небудь дуже старе чи зіпсоване настільки, що не можна ним користуватися. Емку полковника Шумакова давно вже час би відіслати в музей, але шофер Покотило не міг його умовити помінять її на трофейну машину (С. Голованівський). Фразеологічний словник української мови
  6. відіслати — ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИ рідше, ПОДАВА́ТИ рідко, НАДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  7. відіслати — ВІДІСЛА́ТИ див. відсила́ти. Словник української мови в 11 томах