війя
ДИ́ШЕЛЬ (груба жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней; елемент колісного сільськогосподарського реманенту), ДИ́ШЛО, ВИ́РЛО діал.; ВІЙЯ́ (у воловому возі); ВІ́ЙЦЕ заст. (в упряжі плуга між двома парами волів). Він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (В. Стефаник); Провалилася їхня тачанка на мосту.. Дишло поламане, збруя порвана (О. Гончар); Запрягали коняку до привода кінної молотарки, коняка ходила по колу, тягла вирло (Ю. Яновський); Правлячи війям, Дмитро здає назад воли (М. Стельмах); Старий Кажан, схопивши дубове війце,.. з силою махнув ним у повітрі (І. Цюпа).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- війя — війя́ іменник середнього роду дишель Орфографічний словник української мови
- війя — ВІЙЯ – ВІЯ Війя, с. Дишель у воловому возі. Сергій сидів на передку, поставивши ноги на війя, поганяв биків (Григорій Тютюнник). Вія, вії, ор. вією, ж. Вживається переважно в множині: вії – волосинки, що вкривають краї повік. Літературне слововживання
- війя — -я, с. Дишель у воловому возі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- війя — ВІЙЯ́, я, с. Дишель у воловій упряжі. Лаврін сидів на возі, спустивши ноги на війя (І. Нечуй-Левицький); Заремба думав про те, що треба переробити війя для волів (Л. Смілянський). Словник української мови у 20 томах
- війя — Війя́, війя́, війю́, війя́м (н. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- війя — ВІЙЯ́, я, с. Дишло у воловому возі. Лаврін сидів на возі, спустивши ноги на війя (Н.-Лев., II, 1956, 308); Заремба думав про те, що треба переробити війя для волів (Сміл., Сад, 1952, 23). Словник української мови в 11 томах
- війя — Війя, війя с. Дышло у воловьяго воза. Kolb. І. 67. Рудч. Чп. 249, 250. Один чумак занедужав, на війє схилився. н. п. Словник української мови Грінченка