вільготний
ВОЛО́ГИЙ (насичений або покритий вологою), ВО́ГКИЙ, СИРИ́Й, ВОЛО́ЖИСТИЙ, ВІ́ЛЬГИЙ рідше, ВІЛЬГО́ТНИЙ рідше; ПІТНИ́Й (покритий потом). Пісок на березі вологий і м'яко вгинається під ногами (Я. Гримайло); Шура зайшла в свою вогку землянку (О. Гончар); Щоки були вогкі від сліз. Юнак плакав (Ю. Смолич); В порту бушував рвучкий, холодний і сирий вітер (П. Козланюк); Настя і Максим воложистими луками пройшли до річки (І. Цюпа); Мерехтить в сирих туманах улоговин Пахнот вільгих, солодких соків повен.. цвіт тирлич (М. Бажан); Осінь холодная, осінь вільготна панує у нас (Леся Українка).
ВІ́ЛЬНИЙ (не обмежений дотриманням законів, правил, зобов'язань), ПРИВІ́ЛЬНИЙ, ВІЛЬГО́ТНИЙ. Нам з Катрею було життя вільне, бо батьку ніколи було нас стерегти (Марко Вовчок); Геннадій вів привільне життя і не хотів сам собі надівати пута (І. Цюпа); Торбу на плечі, та в оту вільготну неймовірну Каховку (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- вільготний — вільго́тний 1 прикметник вогкий рідко вільго́тний 2 прикметник від: вільго́та — послаблення в законі, правилах рідко Орфографічний словник української мови
- вільготний — I -а, -е, рідко. Прикм. до вільгота I. II -а, -е, заст. Прикм. до вільгота II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вільготний — ВІЛЬГО́ТНИЙ¹, а, е, рідко. Прикм. до вільго́та¹. Осінь холодная, осінь вільготна Панує у нас (Леся Українка); Прилягли й воли, повільно ремиґаючи і поводячи на всі боки вільготними імлистими очима (З. Словник української мови у 20 томах
- вільготний — Вільго́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вільготний — ВІЛЬГО́ТНИЙ¹, а, е, рідко. Прикм. до вільго́та¹. Осінь холодная, осінь вільготна Панує у нас (Л. Укр., І, 1951, 27); Прилягли й воли, повільно ремигаючи і поводячи на всі боки вільготними імлистими очима (Тулуб, Людолови, I, 1957, 383). Словник української мови в 11 томах
- вільготний — Вільготний, -а, -е 1) Сырой, влажный. 2) Льготный, свободный. Словник української мови Грінченка