вірувати
ВІ́РИТИ (бути впевненим у чому-небудь, йняти віри; бути релігійним), ВІ́РУВАТИ. — Док.: пові́рити, уві́рувати (вві́рувати). Та любо вірити, що знов земля цвістиме І новий плід зачне (М. Рильський); Адже й гяури вірять в аллаха!.. (М. Коцюбинський); На сни, мовляв, не потурай; А рад я снам отим без міри, Бо міцно вірую в свій край, Як неньці йме дитина віри (П. Грабовський); — Двадцять п'ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист.., кінчив навчання, вірував, молився і викохував свій сад (О. Довженко); Я був би ладен увірувати в Бога, коли б після смерті мене запроторили в таку розкіш (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вірувати — ві́рувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вірувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Бути релігійним, вірити в Бога. 2》 рідко. Бути певним, переконаним у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вірувати — ВІ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. рел. Вірити в Бога (богів), довіряти Йому, слідувати Його заповідям. Через Нього [Ісуса Христа] ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- вірувати — див. вірити Словник синонімів Вусика
- вірувати — Ві́рувати, -рую, -руєш, -рує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вірувати — ВІ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Бути релігійним, вірити в бога, у надприродні сили. — Мужик поки ще темний, то і в бога вірує; а вивчиться — він і церкву забуде (Мирний, І, 1954, 340); Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка... Словник української мови в 11 томах
- вірувати — Вірувати, -рую, -єш гл. Вѣровать. Богу молиться, а чорту вірує. Ном. № 1137. Хто в Бога вірує, рятуйте! Котл. Ен. II. 30. Словник української мови Грінченка