1. Словник української мови у 20 томах

вірувати

ВІ́РУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. рел. Вірити в Бога (богів), довіряти Йому, слідувати Його заповідям.

Через Нього [Ісуса Христа] ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– Мужик поки ще темний, то і в Бога вірує; а вивчиться – він і церкву забуде (Панас Мирний);

Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в Бога не вірує, ані панів не признає (В. Стефаник).

2. рідко. Бути певним, переконаним у чому-небудь.

А рад я снам отим без міри, Бо міцно вірую в свій край, Як неньці йме дитина віри (П. Грабовський);

О, велетні, що запряглися в ярма, Щоб цілий світ од ярем увільнить! Я вірую, що йдете ви недарма (М. Рильський);

– Блажен, хто вірує, – похмуро озвався гетьман Василь Томиленко. – Сподіватись, що пани волю дадуть, все одно, що з гадюкою цілуватись і вірити, що вона не вкусить (В. Чемерис);

// кому. Довіряти.

Теодорік вельми вірує старому сенаторові – те я добре відаю (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вірувати — ві́рувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вірувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Бути релігійним, вірити в Бога. 2》 рідко. Бути певним, переконаним у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вірувати — див. вірити Словник синонімів Вусика
  4. вірувати — ВІ́РИТИ (бути впевненим у чому-небудь, йняти віри; бути релігійним), ВІ́РУВАТИ. — Док.: пові́рити, уві́рувати (вві́рувати). Та любо вірити, що знов земля цвістиме І новий плід зачне (М. Рильський); Адже й гяури вірять в аллаха!.. (М. Словник синонімів української мови
  5. вірувати — Ві́рувати, -рую, -руєш, -рує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вірувати — ВІ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Бути релігійним, вірити в бога, у надприродні сили. — Мужик поки ще темний, то і в бога вірує; а вивчиться — він і церкву забуде (Мирний, І, 1954, 340); Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка... Словник української мови в 11 томах
  7. вірувати — Вірувати, -рую, -єш гл. Вѣровать. Богу молиться, а чорту вірує. Ном. № 1137. Хто в Бога вірує, рятуйте! Котл. Ен. II. 30. Словник української мови Грінченка