вірування
ВІ́РУВАННЯ, я, с.
Релігійні уявлення кого-небудь; постулати якої-небудь релігії, віросповідання.
Я почала порівнювати (наскільки тямила) наші обряди з чужими, наші вірування з поганськими (Леся Українка);
За своїм вихованням князь залишився вірним язичницьким віруванням, які він перейняв від варязької дружини, в середовищі якої виховувався (Р. Іванченко);
Адже це він [М. Гоголь], слідом за І. Котляревським, геніально представив світові й українського селянина з його побутом, віруваннями, звичаями і фольклором, і козака, і дрібного дворянина; не хто інший, як він, любовно описав красоти української ночі і велич безберегого Дніпра (В. Русанівський);
Як і в інших народів, у слов'ян існувало вірування, нібито померлі предки продовжують жити і після смерті (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- вірування — ві́рування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вірування — [в’іруван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- вірування — -я, с. Релігійні уявлення кого-небудь; віросповідання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вірування — ВІ́РА (визнання існування Бога; те або інше релігійне вчення); ВІРОСПОВІДА́ННЯ, РЕЛІ́ГІЯ, ВІ́РУВАННЯ, ВІРОВИЗНА́ННЯ рідше; ВІРОВЧЕ́ННЯ (основні положення якоїсь релігії). Котилися і наші козачі Дурні голови, за правду, За віру Христову (Т. Словник синонімів української мови
- вірування — ВІ́РУВАННЯ, я, с. Релігійні уявлення кого-небудь; віросповідання. Я почала порівнювати (наскільки тямила) наші обряди з чужими, наші вірування з поганськими (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах